Благодійний велопробіг за участі молоді з вадами зору

Бачу! Можу! Допоможу! Благодійний велопробіг за участі молоді з вадами зору фінішував цього тижня у Львові. Незрячі з усієї України в тандемі зі здоровими велосипедистами за 33 дні подолали понад три тисячі кілометрів шляху і відвідали більше десяти областей.

Львів, Тернопіль, Київ, Черкаси, Вінниця, Чернівці, Івано-Франківськ і ще багато різних міст та сіл центральної і західної України. Останній піт-стоп перед фінішем. Усі втомлені, але щасливі.

«Ми проїхали більш, ніж десять областей, 2,5 тисяч кілометрів, навіть більше. Ми подолали і горби, і рівнини, абсолютно різні рельєфи. З нами були учасники з різних регіонів України», – розповіла Вікторія Лучка, координатор Благодійного велопробігу «Бачу! Можу! Допоможу!».

вело

Стартував велопробіг 4 липня зі Львова. Кожен учасник проїжджав певний відрізок шляху, далі його замінював інший. Їхали на велосипедах-тандемах. Кермував двоколісним так званий лідер – людина з нормальним зором. У такий спосіб незрячі показали, що вони є повноцінними членами суспільства, але якість їхнього життя напряму залежить від співпраці зі здоровими людьми.

Під час подорожі учасники зупинялись, аби ознайомитися з архітектурною та культурною спадщинами місцевості, якою пролягав маршрут. Світлана Стрильцова, учасниця з Одеси, поділилася своїми враженнями: «Неймовірно цікаві екскурсії в кожному місті, майже щодня. Наприклад, сьогодні в Рогатині ми відвідали Церкву Святого Духа, яка збудована в 15 столітті. Це дуже цікаво. І, я впевнена, якби не цей велопробіг, навряд чи я колись була б в Рогатині.»

Серед учасників і новоспечена сім’я. Іван та Світлана на деякий час відлучились від команди, аби відсвяткувати своє весілля. Однак фінішувати з усіма – це одне з перших принципових сімейних рішень.

Перший благодійний велопробіг для людей із вадами зору організатори присвятили пам’яті Миколи Пеха, адже саме у нього народилася ідея провести такий веломарафон. Чоловік втратив зір ще в дитинстві, але це не завадило йому здобути вищу освіту не лише в Україні, а й за кордоном. Проте, реалізувати свою давню мрію Микола не встиг – минулого року він раптово помер. Як розповіла Юлія Кравчук, рідна сестра Миколи Пеха , «він був дуже сильний. Він був сильний духом, він завжди стояв на свому. Він знав, що немає нічого такого, чого він, навіть будучи інвалідом, не зможе побороти.»

Під час велопробігу учасники проводили благодійний збір коштів на ремонт, обладнання та дизайн «Сенсотеки», яку мають створити на базі однієї з львівських бібліотек.

 

 

Comments are closed.