Бути лікарем і депутатом: спільне та відмінне

Кір, ліки «від тиску», гроші для пенсіонерів, медична реформа, щастя в гармонії та інші життєві теми у розмові з Андрієм Дворакевичем.

Авторитет Андрія Дворакевича, повага до нього, як до надзвичайно чуйної, інтелігентної людини настільки сильні, що одними лише словами «Я товаришую з паном Андрієм» – можна вже відкрити двері і серця. Попри (а, може, саме тому?) усі життєві труднощі, про які він не любить розповідати, Андрій завжди знаходить час для допомоги іншим. Лікар, науковець, добрий друг, люблячий чоловік, батько і син – невже такі ідеальні люди існують? А ще – він депутат. І, здається мені, одним його іменем у фракції може пишатись уся міськрада. Саме тому хочемо порівняти: чим відрізняється робота лікаря від роботи депутата «Об’єднання «Самопоміч»?

З чим найчастіше цього року приходять до Вас, як до лікаря?

Моя основна робота – Охматдит. Враховуючи те, що ми маємо епідемію, а швидше, пандемію кору, то цього року саме лікування цього недугу стоїть на першому місці. А в лютому додав ускладнень ще й грип. Ми на цей період розписуємо менше планових операцій, хоча, звісно, пацієнти з гострою патологією – апендицит, защемлення грижі, травми – є завжди.  Після зимових свят, на початку лютого, була ціла хвиля дітей з запущеними формами захворювань, ми діагностували гострі стани. Таке трапляється, коли з віддалених районів області привозять дітей з не першої доби захворювання. Це, перш за все, втрата пильності батьків. Але є ще одна проблема – складність отримати в селі відповідну фахову допомогу. З села – в амбулаторію, з амбулаторії – в район, з району – до Львова. Поки цей ланцюг триває – втрачаємо час.

А як до депутата? З якими запитаннями найчастіше?

Кожен місяць прийом громадян. Іноді він триває до трьох-чотирьох годин. І перші два цього року були дуже плідні. Надання матеріальної допомоги, забезпечення здоров’я – найчастіші питання від громадян до депутата. 90 відсотків – це прохання надати кошти на придбання ліків чи проведення лікування: онкологія, трансплантація суглобів. Люди літнього віку звертаються по найнеобхідніше  –  ліки «від тиску».

До лікаря, як я зрозуміла, – звернення змінюються в залежності від сезону і обставин. До депутата приходять з одними і тими ж проблемами з місяця в місяць?

Так, саме так. І здебільшого люди, котрі приходять на прийом до мене, як до депутата «Самопомочі» – це літні люди. А дві проблеми львів’ян поважного віку загалом: самотність і здоров’я. Точніше – недостатня кількість грошей для забезпечення базових потреб. Мова йде і про профілактику, і про реабілітацію після захворювання – фізичні заняття, добре харчування, вітаміни, відпочинок. А ще… Я поясню на прикладі своїх стареньких батьків, які живуть окремо від мене. Вони економлять газ, недоопалюють помешкання, вдягаються вдома тепло, і все одно мерзнуть, аби тільки не витрачати зайвого. Думають, де купити на кілька копійок дешевше хліб чи молоко. В мене мороз по шкірі йде, коли я чую про таку економію, бо дуже часто старші люди економлять, скільки б не мали, яку б пенсію не отримували. Їм страшно думати про завтра. Вони – невпевнені. Це вже звичка більшості старших людей: відкласти на «завтра», тільки не використати, навіть якщо дуже потрібно. Це вже така філософія, вона з віком лише загострюється. Але що тут дивуватися? Все життя пенсіонерів – це культпохід магазин-аптека, аптека-магазин. Тому я щасливий з того, що можу надати різну форму допомоги і як депутат міськради, і як лікар.

Помітила, що Ваші прийоми майже завжди перетворюються на депутатсько-медичні…

Так, і це добре. Адже можу проконсультувати: як саме можна отримати доступні ліки, бо в країні діють різні фонди і державна програма, про які, на жаль, пенсіонери просто не знають і не використовують цих можливостей. На останньому прийомі особисто порадив скористатися державною програмою допомоги людям з гіпертонією і пояснив, як саме це зробити, де можна отримати необхідні ліки безкоштовно. Приходить багато тих, хто потребує пересадки суглобів. Тут слід додати, що така проблема літніх людей є в усіх країнах світу, не тільки в Україні. З віком люди набувають проблем, де вже не діє традиційне лікування, а необхідне оперативне втручання – заміну на штучний суглоб (до слова, Папа Іоан Павло ІІ мав чотири заміни). Сама по собі така операція не дешева, але мало хто знає, що є державна програма допомоги, і є достатньо у Львові таких суглобів «на заміну».

А хто винен в тому, що пацієнта не проконсультували і не скерували за такою державною програмою?

Це – нові можливості, які з’явилися з новою  реформою. Треба дізнаватись, читати, бути відкритим до нової інформації, або, як у моєму випадку, радитися з депутатом свого округу.  

Яка найважливіші риси повинні бути в лікаря?

Професіоналізм і емпатія.

А в депутата?

Професіоналізм, емпатія і ще вміння бути психологом.

Психологом? Тобто, вміти «читати» людей?

Так, бачити їх глибше.

Як часто ви зустрічаєтесь з людьми, які вимагають допомогу, використовуючи неправдиві дані про себе? Як часто вас обманюють на прийомах?

Маючи певний досвід, мушу з сумом визнати, що досить часто… Тому тепер, коли зустрічаю людей, які вже не перший раз приходять по чергову допомогу, прошу певної звітності: на що вони витратили кошти, які я і колеги надали, а це чималі гроші. Це не приватне питання – я маю право знати. Прошу старі виписки: де були, на що використали надану допомогу. Мені не потрібні чеки, достатньо побачити виписку з лікарні і запитати, як себе почуваєте. Прикро визнавати, але є професійні фарисеї,  з чого сумно. Я вже навчився їх бачити, впізнавати. І при цьому є дуже багато дійсно потребуючих людей, які навіть не думають звертаються! А скромно на самоті переживають свою біду. Ми з моїм помічником (помічник депутата  А. Дворакевича також медик, – прим. ред. ) намагаємось самі дізнатись, кому потрібна допомога, і скерувати її такій людині. І тоді чуємось добре – ми допомогли реально потребуючій людині. Людей, котрі з місяця в місяць ходять від однієї партії до іншої, від однієї фракції і депутатів до інших, уже називаємо «човники». Це для них своєрідне хобі. Кожного січня вони починають ходити по всіх депутатах. Ми вже між колегами давно зробили таке «виявлення» недоброчесних громадян. Хочемо мінімізувати це явище.

То що ж робити? Як правильно вирішити таку проблему?  

Люди можуть так замаскувати обман, вони вже добре знають права і закон. А головне слова «А ви мусите, а ви маєте мені це зробити». Треба бути еластичним, мудро еластичним – це ж кошти платників податків, наші кошти. Неаморфні гроші. Ми вже збільшили цього року суму можливої допомоги – від 150 до 200 тисяч. Через це і відповідальність наша збільшилась ще на 50 тисяч. Відповідальність і перед собою, і перед усіма. Дуже хочеться виділяти ці гроші тим, кому справді треба.

Не можу оминути питання медичної реформи. Наскільки вона торкнулася Вас і закладу, в якому Ви працюєте?

Наша медична установа на стадії підготовки – це перехідний період. Ми мусимо бути готові до 2020 року, коли вона торкнеться третьої ланки – стаціонарних закладів. Це не лише зміна роботи лікарні, це – зміна ментальності. «Гроші йдуть за пацієнтом». Ми маємо ставати ще більш відповідальними. Раніше як: на установу виділили кошти і все. Тепер все зміниться. Ми ще не відчули, але зовсім скоро відчуємо. Бо на сьогодні найбільші зміни відчутні для сімейних лікарів, які щодня мають контакт з пацієнтом. Перша ланка вже відчула результати.

Ви щасливі, що дочекалися такої реформи?

Так. Але знаю чимало колег, які не розділяють зі мною цю радість. Противники пані Супрун – це противники реформи. Вони її блокують. Наш обов’язок – не допустити зупинки реформи, зупинки розвитку і прогресу. Не втратити усі найкращі ініціації.

Наскільки я розумію, багато львівських лікарів знає пані Супрун особисто?

Так. І я зокрема. Вона все розуміє з півслова. Жодних зайвих розмов і запитань. Саме з нашою в.о. Міністра охорони здоров’я я зміг реалізувати свій задум – програму допомоги у співпраці з американським фондом. Пані Уляна завжди підтримує усі добрі розумні ідеї, які будуть працювати на людей України. Це – єдина людина, яка чесно хоче змінити усю систему і наблизити її до європейської.

Я теж сподіваюсь на зміни і рух вперед. І на завершення, докторе, що ви порадите, аби бути здоровим?

Займатись плаванням!

А щоб бути щасливим?

Знайти баланс. Між фізичним і психологічним здоров’ям. І духовним. Вирішальним тут є спілкування. Настає той час, коли головне, за що ми маємо боротися – родина. Родина і те, що вона дає кожній людині, а людина їй, – вирішальні.

Марта Більська

Comments are closed.