Дороги – як судини в людському організмі: якщо їх достатньо і вони добре функціонують, то добре і містам, і державам, – Олег Береза (інтерв’ю)

Вже пів року минуло з того часу, як Олег Береза пішов з посади директора «Львівелектротрансу». Зважаючи на те, що перед цим він шість років очолював ЛКП «Львівавтодор», розумію – вперше за багато років Олег може сам планувати своє життя. Але він і надалі – депутат фракції «Об’єднання «Самопоміч», тому регулярно проводить депутатські прийоми. Після останнього – на Червоної Калини, 64 – я дочекалася на розмову.

Олеже, що найпомітніше змінилося у Вашому житті за останні місяці?

У мене тепер Є ЧАС! Зокрема, для того, аби ретельніше займатися депутатською роботою власне на моєму окрузі. Є можливість уважно вивчати те, як живуть і чим займаються сихівчани.

Про Сихів – ще запитаю окремо. Та я помітила, що Ви багато мандруєте по роботі (Олег Береза – Foreman/Project Manager у EGIS Ukraina, – прим.ред.)  останнім часом, мандруєте Україною. Вивчаєте досвід інших, чи, навпаки, ділитесь львівським?

Це – взаємний процес. До прикладу, коли я поїхав в Маріуполь, то побачив, що люди, котрі мешкають усього за 20 км від лінії фронту – живуть спокійно. Вони абсолютно впевнені в тому, що отримають належний захист. А мер Маріуполя з гордістю розповів, що рівень злочинності у них – найнижчий в Україні. А колись все було навпаки. Вони впевнені в собі загалом – будують своє місто і мають купу планів, ще більше, ніж ми у Львові! Найбільше їх цікавив мій досвід роботи з міжнародними інвесторами, особливо, в галузі розбудови інфраструктури, співпраця з ЄБРР і так далі. Мене вони розуміли набагато краще, ніж консультантів: я говорив з точки зору практики і реального застосування в наших умовах. Звісно, у мене вже є відповіді на більшість запитань. Але поряд з цим – цікаво послухати і подивитися, як це робиться в них, в місті з зовсім іншою ментальністю, але схожими проблемами.

Дороги – це проблема усієї країни. Де плануються нові?

Про усю Україну не скажу: з приходом кожної нової влади нові дороги проектуються, а потім немов розчиняються в рутині буднів. Щодо Львівщини, то найбільш очікуваний проект – продовження європейського автобану, який проходить усією Польщею, і закінчується перед пунктом перетину кордону в Краковці. Суть не тільки в тому, що ми – ворота в Європу. А ще й тому, що така траса стала б оновленою об’їзною Львова. Зараз, як ви всі бачите, маємо серйозну проблему: наша об’їзна дорога, кільцева, просто перетворилася в ще одну довгу вулицю, яку використовують для переїзду від одного району міста в інший самі львів’яни. З таким великим потоком автомобілів наша об’їзна вже не справляється.

Чи готові європейці долучитися до будівництва нової траси від кордону до Львова?

Європейці готові долучатися тоді, коли бачать взаємний процес. З такими містами, як Львів, який продемонстрував вміння і прозорість у використанні і застосуванні коштів, в якому побачили правильний підхід – вони готові працювати. Ми стали тим піонером для інших міст. І я часто казав: не бійтесь приймати інвестиції від європейців, вони нас захистять. Наш досвід вже багато хто по країні перейняв.

Які б дороги Ви зараз будували?

Бетонні. Звісно, я б використовував би їх на тих трасах, де нема комунікацій, для Львова, де практично усюди комунікації прокладені під вулицями, це неможливо. І якщо, не дай Бог, після забетонування потрібен буде доступ до комунікацій, то наслідки будуть плачевні. Але для багатьох віддалених районів країни бетонні дороги – це рішення. Зараз більше стоїть питання «аби вберегти». Вберегти ті дороги, які зробили за останні роки. У Львові є добрі дороги, є дороги, котрі доробляються, але питання в тому, що для довгого життя дороги – за неї потрібен комплексний догляд. Гарний приклад – траса Стрий-Броди. Там кошти виділив ЄБРР, відповідно, там проводиться регулярно обслуговування. З дорогою потрібно «правильно поводитись». Сніг забирати, а не накидати. Воду – відводити. Їздити відповідно навантаженими  машини…

Але це ж відповідальність наших комунальних служб?

Не тільки. І поліції також, і інших. Відповідь одна: замало грошей. Але, як на мене, тут вирішальний правильний менеджмент.

Але повернімося до проблем вашої дільниці, вашого округу. З якими запитаннями і проблема звертаються до Вас, як до депутата, сихівчани?

Звісно, найчастіше це – надання матеріальної допомоги. Вони вже знають, що я нікому не відмовляю, якщо бачу справжню потребу. Але також часто звертаються з проханням посприяти облагородити прибудинкову територію чи облаштувати дитячий майданчик. Я хочу працювати над проектами ще глобальніше, ще комплексніше: брати не одне подвір’я чи вулицю, а цілий мікрорайон. Ще минулого року ініціював і тепер ми починаємо втілювати у реальність проект з реконструкції скверу і прилеглих до кінцевої зупинки трамваю і вулиці Вернадського територій. А цього року я зібрав підприємців з району «Санта-Барбара» і запропонував спільними зусиллями реконструювати площу перед однойменним торговим центром. Багато хто охоче підтримав ініціативу, і вже в ці дні архітектори, урбаністи працюють над планом робіт, згідно сучасних вимог. Ми хочемо усім нагадати, чому саме колись дали таку сонячну гарну назву) Врахуємо усе – транспортне забезпечення, паркування, роботу і відпочинок людей. Але щоразу – працюючи над новим проектом – чи то будуючи нову гілку трамваю, чи то розробляючи нову вулицю – ми повинні ставити собі запитання: куди ми рухаємось далі? Сихів – район, що постійно розвивається. Але його потрібно поєднати – через добудову вулиці Вернадського, через продовження трамвайної гілки, через нову транспортну інфраструктуру – з Науковою та усіма великими районами Львова.

Олеже, чому саме Сихову вдається так успішно розвиватися? В чому проблема інших віддалених районів Львова?

Мабуть, вирішальним стало транспортне сполучення. До побудови моста, до проведення трамвайного маршруту – Сихів називали «депресивним» районом. Це та комунікація, яка з’єднала Сихів з центром Львова. Я постійно ставлю питання про такі ж комунікації з Рясним, Левандівкою, Науковою. Час зробити велику південну об’їзну в самому місті. Якщо всі ці райони об’єднати великою широкою трасою, повірте, вирішиться дуже багато проблем. Серйозніше вибудується комунікація, люди швидше і простіше добиратимуться з району в район. Це значно спростить загалом спілкування! Настав час вкладати кошти в дорожньо-транспортну інфраструктуру, яка дасть місту нове життя.

Таки – дороги вирішують все?

Дороги – як судини в людському організмі: якщо їх достатньо і вони добре функціонують, то добре і містам, і державам.

А як справи з вищезгаданими Левандівкою і Рясне? Хіба ремонт вулиці Шевченка частково не вирішить питання комунікації?

Я неодноразово пояснював, що не варто починати генеральний ремонт Шевченка, не надавши альтернативного з’єднання з тією ж Левандівкою. Треба спочатку збудувати вулицю, про яку ми вже довго говоримо – яка з’єднуватиме Левандівку і Рясне, дати альтернативу виїзду мешканцям, а лише тоді братись за ремонт Шевченка. Коли я ще був начальником «Львівавтодору», я вивчав це питання: там надзвичайно складний процес ремонту. Він затягнеться щонайменше на два роки. Все залежить від того, як саме відбуватиметься фінансування, як кошти надходитимуть. Чому ми швидко ремонтували Городоцьку чи швидко будували трамвайну трасу на Сихів? Тому що ми використовували міжнародні кошти, а там спрощена система отримання коштів, навіть в моменти корекції планів. Ми не можемо стовідсотково знати, що під землею. Починаємо робити ремонт, розкопуємо і розуміємо: передбачали одне, а отримали інше. І , на жаль, цей процес, коли ти розкопуєш і повинен коригувати проект, затягується: потрібно по-новому узгоджувати проект, а до того моменту -фінансування припиняється! Будова, ремонт – все зупиняються. Європейці вже так не працюють. А наше державне фінансування – все ще за застарілою бюрократичною схемою. Я передбачаю, що великий ремонт складної вулиці може затягнутися на непередбачуваний термін.

А автомобілів у Львові з кожним роком все більше…

І населення Львова загалом – збільшується. Ми не знаємо точної кількості, бо ніхто не проводить перепис населення, але бачимо – скільки нових будинків, скільки нових квартир з новими мешканцями. Навіть проспект Червоної Калини, який раніше здавався там широким і вільним, призупиняється в корках в будні дні. Ми передбачали це і розташували там регульовані світлофори, які мали працювати в єдиній системі «зеленого світла», яка запрограмована так, що, потрапивши у «зелену хвилю», ви рухаєтесь без зупинок. Але, на жаль, сьогодні ці світлофори працюють в різнобій…

Нагадайте, хто займається зараз львівськими світлофорами?

«Львівавтодор». Раніше ми займалися і світлофорами для трамваїв, збільшивши їх швидкість проходження маршруту на 20 хвилин. Але зараз їх швидкість знову зменшили, а людей, котрі користуються транспортом і їдуть на роботу – все більше. Тому, я підкреслюю, без будівництва нових доріг і нових вулиць, але вулиць широких – таких, як Наукова чи проспект Червоної Калини – місто перетвориться в один момент з «комфортного» в «коркове». Працювати над Львовом, постійно думати, вдосконалювати. Аби пустити громадський транспорт окремими смугами – потрібне місце, потрібен простір для будівництва цих окремих ліній. Нам потрібно і водіям дати можливість їздити, а не стояти. Щоб не їздили в центр, треба будувати щось попри центр. Тому повторюсь: єдиний варіант – це будівництво цієї міської магістралі, яка скомунікує найбільш населені райони – Сихів, Стрийська, Княгині Ольги, Володимира Великого, Ряшівська, Суботівська, Рясне.

 

Марта Більська

Comments are closed.