Мешканці тридцяти львівських гуртожитків можуть приватизувати свої помешкання

Однією з перших цілей «Об’єднання «Самопоміч» та Андрія Садового було прийняття всіх гуртожитків Львова у комунальну власність міста. Це робилось для того, щоб люди могли закріпити за собою право власності на помешкання через приватизацію кімнат. Місто мало близько пів сотні таких гуртожитків, а це понад дві з половиною тисячі житлових приміщень. Сьогодні у гуртожитках офіційно проживає 7062 львів’янина. Та не всім вдалось оформити право власності на житло.

Раніше Львів мав великі підприємства, де працювали сотні людей. Підприємства, які функціонували у Львові будували гуртожитки для своїх працівників. На початку 90-х років більшість з них закрились, збанкрутували або були продані. Та люди залишились жити у цих гуртожитках, завели сім’ї. При цьому помешкання в гуртожитках юридично не належали їм. Щоб законно жити у своєму приміщенні та розпоряджатися майном, сім’ї потрібно приватизувати свою кімнату у гуртожитку. До того ж, без приватизації люди не можуть оформити субсидію. У таких помешканнях відсутні індивідуальні лічильники електрики та газу. Мешканці платять комунальні послуги за високими цінами, які не відповідають спожитими сім’єю ресурсам.

Не завжди балансоутримувачі гуртожитків є добросовісними. Відомі випадки, коли мешканцям гуртожитків відмовляли в реєстрації чи навіть виставляли за двері їхні речі, поки тих не було вдома. Особливо не поталанило тим, у кого гуртожитки розташовані на виробничій базі заводу. У таких випадках людям доводиться платити за промисловим тарифом, який, до слова, втричі вищий за тариф для населення. Без згоди балансоутримувача гуртожиток навіть не можна передати на баланс ЖЕКу чи ЛКП, для догляду за його станом. Гуртожитки – це перш за все житло і балансоутримувачі намагаються заробити на цьому – продати ці помешкання за високу ціну, виселивши з нього сім’ї. Для цього вони навмисне створюють несприятливі умови для проживання у кімнатах. Дахи у такких гуртожитках протікають, каналізацію та водопостачання ніхто не ремонтує. При цьому мешканці гуртожитків платять велику суму за комунальні послуги.

Для того, щоб слідкувати за розподілом житла у гуртожитках було створено наглядову раду. До наглядової ради з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій входять представники житлового відділу, представники районних адміністрацій, представники департаментів, громадських організацій та депутати. Її головою є Любов Давидович, депутата Львівської міської ради та керуючого справами ГО «Об’єднання «Самопоміч».

«Вже дев’ять років я працюю над передачею приміщень гуртожитків у комунальну власність. До мене особисто та на гарячу лінію «Об’єднання «Самопоміч» звертаються мешканці гуртожитків з проханням допомогти їм з приватизацією помешкань», – розповідає Любов Давидович, голова наглядової ради з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках, депутат Львівської міської ради від «Об’єднання «Самопоміч».

На початок 2000 –х років у Львові нараховувалось близько 50 гуртожитків з такими проблемами. Завдяки спільним зусиллям мешканців, районних адміністрацій та «Об’єднання «Самопоміч», станом на сьогодні 30 гуртожитків вже передано у комунальну власність і мешканці можуть приватизувати ці квартири. У інших гуртожитках триває робота над передачею приміщень у власність міста.

«Передача гуртожитку у власність міста – це важкий і тривалий процес. Інколи доходить до того, що мешканці гуртожитку змушені їхати під Верховну Раду, щоб відстояти своє право на приватизацію помешкання. На сьогоднішній день дуже складна ситуація залишається з гуртожитками від Львівського автобусного заводу, який зараз носить назву «Львівавтокомплектація». Це три гуртожитки, які розміщені за адресами: вулиця Кульпарківська, 139, вулиця Наукова, 16 та вулиця Володимира Великого 16. Балансоутримувачі не хочуть віддавати ці приміщення. Це порушує права громадян. За закон, кожен, хто пропрацював понад 5 років на підприємстві має право на жити у гуртожитку. Зі свого боку ми проконсультували мешканців, як юридично добиватися передачі гуртожитку у комунальну власність. Ми разом ходимо в суди відстоювати їх права, проводимо інвентаризацію кімнат.

Після того, як гуртожиток передано місто і мешканці приватизовують приміщення, ми допомагаємо провести розпуск електроенергії – встановлюємо індивідуальні лічильники у квартири.

Зараз нам вдалось домогтися передачі у комунальну власність гуртожиток на вулиці Плужника, 5а. Це будівля, де під гуртожиток виділено лише один поверх будівлі. Щоб допомогти мешканцям, ми вирішили надати їм статус квартир. Балансоутримувачем цього гуртожитку було Публічне акціонерне товариство «Укртелеком». Вони довго не давали згоди на передачу гуртожитку. Та все ж ми з ними домовились», – додала Любов Давидович.

Завдяки втручанню «Об’єднання «Самопоміч», право приватизувати свої помешкання цього року отримали мешканці ще трьох гуртожитків – на вулиці Городоцькій, 216 (відомчий гуртожиток Львівського заводу збірних конструкцій), на вулиці Городоцькій, 168 (ідомчий гуртожиток Львівського хлібзаводу №1) та на вулиці Замарстинівській, 168 (відомчий гуртожиток Львівського інструментального заводу).

Лише спільними зусиллями громади, депутатів та міської адміністрації можна вирішити такі складні і важливі питання, як житлові. Належний стан житлових будинків міста, в тому числі і гуртожитків – одна з передумов комфортного міста.  

 

Comments are closed.