Щодо часу відпочинку для тих, хто працює

Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Право прописане у найвищому законодавчому акті – Конституції України. Необхідно зауважити, що до часу відпочинку входять вихідні дні, святкові дні, скорочений робочий день, перерву на обід та відпустки.

У Конституції України визначене право на відпочинок та встановлені терміни часу, які повинні надавати працівникам для відпочинку на підприємстві.

Що вважають часом відпочинку?

  • дні щотижневого відпочинку;
  • оплачувану щорічну відпустку (додаткові відпустки);
  • скорочену тривалість роботи у нічний час;
  • перерву для відпочинку і харчування;
  • святкові дні;
  • скорочену тривалість робочого дня перед вихідним.

Щотижневий відпочинок

Тривалість відпочинку має бути не менше, ніж 42 години на тиждень (ст. 70 КЗпП України).

Відпустки

В Україні є наступні види відпусток:

1) щорічні відпустки;

2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;

3) творча відпустка;

    а) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;

4) соціальні відпустки (вагітним; по догляду за дитиною; тим, хто усиновив тощо);

5) відпустки без збереження заробітної плати.

Скорочена тривалість роботи у нічний час

При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним.

Нічним вважається час з 22 години по 6 годину ранку.

Перерва для відпочинку і харчування

Не можна забувати про перерву для відпочинку і харчування. Сама перерва триває не більше, ніж 2 години у робочий день. Початок та закінчення встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Варто також зазначити, що час цієї перерви працівник може використовувати на свій розсуд, наприклад, відлучитися з робочого місця (ст. 66 КЗпП України).

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити неможливо, працівникові повинні надати можливість їсти протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце прийому їжі встановлює власник або уповноважений ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства.

Святкові дні

Законодавцем у ст. 73 КЗпП України встановлений список святкових днів, який передбачає відпочинок у вигляді вихідного дня.

Святковими днями є такі:

1 січня – Новий рік

7 січня і 25 грудня – Різдво Христове

8 березня – Міжнародний жіночий день

1 травня – День праці

9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)

28 червня – День Конституції України

24 серпня – День незалежності України

14 жовтня – День захисника України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня і 25 грудня – Різдво Христове

один день (неділя) – Пасха (Великдень)

один день (неділя) – Трійця.

Якщо святковий або неробочий день, який передбачений вище (ст.73 КЗпП України), збігається з вихідним, то в такому випадку, його переносять на наступний, після святкового або неробочого.

Скорочена тривалість робочого дня перед вихідним

Напередодні святкових та неробочих днів тривалість роботи повинна скорочуватись на одну годину, як у п’ятиденному, так і у шестиденному робочому тижні (ст.53 КЗпП України).

Отже, право на відпочинок, встановлене законодавцем, не може бути порушене. Зокрема, Ви маєте право на належний час для відпочинку, до якого входять вихідні дні, святкові дні, скорочений робочий день, перерва на обід та відпустки.

 

Ігор Гордон та Ольга Туркот

 

Comments are closed.