Старовинне місто – молодий мер. Як Павло Бакунець змінює Яворів

Павло Бакунець молодий очільник старовинного Яворова. Він здобув хорошу освіту у Львові, тому так само, як більшість своїх однолітків, міг претендувати на хорошу посаду у приватній компанії. Втім, Павло з дитинства мав ціль – допомогти своєму рідному Яворову змінюватися на краще. Саме для цього, у 24 роки він став депутатом міської ради, а у 28 – заступником міського голови. Сьогодні він очолює місто у якому більш ніж тринадцять тисяч населення і шістсотлітня історія. У розмові з нами він розповів про те, що йому вдалось досягнути на посаді міського голови, про виклики, які супроводжували його роботу та плани на майбутнє.

Ви вже кілька років перебуваєте на посаді міського голови Яворова. Як все починалось, чи було важко?

Починалось все важко, але зараз я бачу, як вимальовується картина того, що я хочу бачити в місті. Найважливішим фактором для досягнення своїх цілей на посаді міського голови я вважаю команду – це люди-однодумці, які можуть разом з тобою робити це місто кращим.

І чого вже вдалося досягнути за цей час?

На базовому рівні всім людям потрібні елементарні речі: надання нормальних комунальних послуг та відремонтовані тротуари, хідники і дороги. Це ті базові речі, яких довгий час бракувало в нашому місті. Ми, не побоюсь заявити це, відремонтували дороги, тротуари, зробили вуличне освітлення. Також ми налагодили вивіз ТПВ, завдяки купівлі нових сміттєвозів та облаштуванню сміттєвих майданчиків з роздільним збором сміття. Але це лише початок.

Поділіться, яких ще інфраструктурних проектів слід очікувати найближчим часом?

Найважливіше, що незабаром ми розпочинаємо проект будівництва очисних споруд. Це нагальна проблема для громади міста, адже половина Яворова не каналізована, а ті вулиці, що каналізовані, то всі нечистоти витікають в річку.

Де місто візьме кошти на цей, безсумнівно, коштовний проект?

На цьому важкому шляху ми не одні. Нам активно допомагають депутати Верховної Ради з фракції «Об’єднання «Самопоміч», депутати обласної ради. Це великий проект, який потребує немало коштів. Саме тому, ми з Олегом Березюком мали зустріч у Міністерстві екології, де я пояснював нагальну необхідність нашого проекту.

Чому взагалі після навчання у Львові ви вирішили повернутися у рідне місто? З такою хорошою освітою (від автора – Павло Бакунець закінчив УКУ) та знанням іноземних мов можна було найти кращу, більш оплачувану роботу.

Я завжди хотів працювати у Яворові, зробити для міста щось варте. Закінчивши навчання у Львові та закордоном, я повернувся та створив громадську організацію «Молодь Яворівщини». Ми з місцевими молодими людьми почали робити різні соціальні проекти. Після цього я став депутатом. Мені було лише 24 роки. Через чотири роки я став секретарем міського голови, а потім переміг на місцевих виборах.

Тобто ви стали міським головою у 28 років. Було страшно?

Напевно, я до кінця не розумів, що це за посада – її сильні та слабкі сторони.

Що для вас є успіхом, як для міського голови?

Звичайно, кожен міський голова хоче, щоб за його каденції суттєво покращився рівень розвитку інфраструктури і, щоб люди напряму це відчули. Проте я також дуже хочу, щоб у місті залишились та розвивались традиції загальноміських акцій та заходів, які об’єднують і роблять сильною громаду. Як от резиденція Святого Миколая. Але для того, щоб завершити свої починання та залишити слід в історії міста, необхідно здобути перемогу на наступних виборах міського голови.

За час перебування на посаді міського голови у вас ставались кілька неприємних ситуацій. Один з таких випадків стався, коли вашого заступника затримали на, нібито, хабарництві. Як ви пережили ці моменти?

В мене були й гірші ситуації. Перед тим, у 2015 році я став «корупціонером». Вже бувши міським головою, суд визнав мене «корупціонером». Річ у тім, що саме в цей час були прийняті певні зміни до законодавства, які зобов’язували повідомляти про конфлікт інтересів. Мова про те, що я не повідомив, що соціальна реклама в місті належить моєму братові. Було багато засідань суду в Яворові, у Львові, апеляція, досудове слідство – я пережив неймовірний стрес. Пройшовши цей шлях, я зрозумів наскільки могутнім є внутрішній державний режим, який ніхто не помічає, але він є і може розчавити людину, як каток.

А минулого року нібито на хабарі зловили мого заступника. Було багато шуму, гучних заяв, але що ми маємо тепер: в прокуратури фактично не залишилось обвинувачень, а суд триватиме роками. От тільки людина – фахівець зі Львова, якого я витягнув працювати в Яворів залишився без роботи, знеславлений і розчарований. А наше місто залишилось без гідного менеджера. Ось такий результат «гучного затримання на хабарі» заступника мера.

Щодо гідних менеджерів: чому після навчання у Львові, багато молодих людей залишається там на роботі, йде в бізнес, або їде закордон. Чому молодь покидає районні центри і не йде працювати, як ви, у місцеве самоврядування?

Це велика проблема, яка стосується всієї країни. Мабуть, першопричина у тому, що ця робота є низькооплачуваною та малопрестижною. А от закордоном бути причетним до місцевого самоврядування та працювати в рідному місті є великою честю.

Досить відомою є співпраця Яворова з міським самоврядуванням Польщі. Розкажіть про її результати?

До дня Святого Миколая нам привезли подарунок – сучасну пожежну машину, яка служила в ґміні Кульбуди, а тепер служитиме нам. Це – результат багаторічної співпраці з місцевим самоврядуванням Польщі, яка неодноразово приносила хороший результат для нашого міста. Загалом, все почалось ще з того часу, коли я перебував на посаді секретаря міської ради. Я мав подавати місто на європейські гранти для залучення коштів у міську інфраструктуру. Тоді ми відшукали старі партнерства та налагодили нові. Зараз це 6 міст-партнерів – п’ять в Польщі та одне в Німеччині. Це, звісно, потребує багато часу, зусиль. Потрібно себе якісно представити та заявити, що ти з України, що тут живуть культурні та освічені люди. Ми повинні показати, що українці такі самі європейці, як вони, ба більше, з кращими традиціями, які ми бережемо, підтримуємо, примножуємо.

Ця співпраця якось вплинула на життя простих яворівчан?

Найважливіше, що мешканці справді відчули переваги тісної міжнародної співпраці. Наприклад, у нас відбувся обмін пожежними бригадами, а отже і досвідом, наша молодь відпочивала на Балтійському морі, ми обмінювалися вчителями. А ще народні колективи Яворова постійно беруть участь у різноманітних Європейських фестивалях тощо. Це все допомагає нашим громадянам побачити справжню Європу та привезти її найкращі частинки сюди в Україну. А також представити нашу культуру і традиції там.

Яворів і справді ж має давні традиції, однією з яких є яворівська іграшка. Розкажіть про неї?

Кожне місто має свою історію, герб та бренд. Яворів – старовинне містечко, а його найбільшою фірмовою маркою є традиційна дерев’яна розмальована натуральними фарбами забавка. Мало де в Україні та навіть у Європі народні майстри виготовляють таке вручну. Це історія нашого краю, яку ми помалу відроджуємо, плекаємо та хочемо зберегти для майбутніх поколінь. Тепер цією іграшкою прикрашаємо головну ялинку міста. До речі, минулого року яворівськими іграшками навіть прикрасили головну ялинку країни. Також ми подаємось на грант для створення музею нашої іграшки, а нещодавно створили найдовший розпис паркану традиційним яворівським розписом.

Відчувається, що у вас стільки енергії до створення нових проектів. Що вас надихає?

Коротко та лаконічно – молода дружина (сміється).

Ви вже думали про те, де будете через 10 років?

Навчаючись ще в школі, ми малювали себе в дорослому житті. Нещодавно на зустрічі однокласників, наша вчителька показувала нам ці малюнки. Всі в школі, а потім також і в університеті знали – Павло хоче бути депутатом Верховної Ради.

Comments are closed.