Білий халат і депутатський мандат: Тарас Кльофа поєднує дві відповідальні справи, аби допомагати місту та мешканцям

Немає людини без покликання. Нам дано дуже багато, перед нами лежать мільйони доріг. Важко визначити, якою саме піти, чому присвятити свій час та сили. Щасливою відчуває себе людина, яка живе у злагоді зі своїм внутрішнім «я». Знайомтеся, заслужений лікар України, заступник начальника центру з медичної частини військово-медичного клінічного центру Західного регіону, полковник медичної служби, депутат Львівської міської ради від «Об’єднання «Самопоміч», заступник голови комісії з питань землекористування Тарас Кльофа, який знайшов своє покликання у допомозі ближньому. У військовому госпіталі працює з 2000-го року, брав участь у миротворчій місії в Іраку, та найважче стало у 2014-му, коли агресор вдерся в Україну.

Практично кожен тиждень ми мали борт, або іншим транспортом доставляли до нас пацієнтів – дуже складних, дуже важких, прогностично незрозумілі, бо ми четвертий рівень, тобто високоспеціалізована допомога. І, як правило, вже на тих рівнях ми стикалися з розвитком віддалених наслідків міно-вибухової травми, вогнепальних поранень, з розвитком різноманітних ускладнень незрозумілого протікання захворювання, – зазначає полковник медичної служби.

Доводилося ночувати й жити на роботі. В той час медиків ще й задіювали в роботі пересувних мобільних груп, а потім розгорнули й 66-ий військовий польовий шпиталь, який комплектували лікарями з військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Тож доводилося навіть ночувати й жити на роботі, працювати на виснаження, але й на результат. Було важко і психоемоційно, і фізично. Траплялися моменти професійного вигорання, та до надломів не доходило. Хоча пацієнти були різні, а до постійного болю та страждання звикнути неможливо.

Майстерність лікаря не тільки як одного персонажу, майстерність всього колективу полягає в тому, щоб знайти той місток, щоб не поставити свої амбіції, інтереси вище інтересу пацієнта, бо правда така: медицина – це є жертовна праця. Не хочу, щоби це звучало як якісь високі пафосні слова, але всі ми, без перебільшення, працюємо на пацієнта, на його здоров’я, на його благо.

Тарас Кльофа відчуває відповідальність за місто. Свої здібності та талант він відкрив не лише на медичній стезі. Він відчув відповідальність і за місто, в якому живе та працює. Поєднувати роботу з депутатською діяльністю складно. Однак, якщо це приносить задовільний результат, потрібно й надалі йти своєю дорогою. 

Буду відвертим, через невеликий проміжок часу депутатської діяльності я собі ставив запитання: все-таки навіщо це було, тобто який коефіцієнт корисної дії. На сьогодні, слава Богу, думка змінилася, тому що певні речі зроблені, в планах зробити ще деякі добрі речі. Для лікарні, для округу, по якому я обраний депутатом. Сподіваюсь, що мені це вдасться, – розповідає депутат Львівської міської ради від фракції “Об’єднання “Самопоміч”.

За сприяння Тараса Кльофи госпіталь отримав комфортну зону відпочинку. Вуличні меблі спроектовані так, що вони доступні і для пацієнтів з травмами рухової системи. Ще одне досягнення – військово-медичний клінічний центр нарешті отримав новий генератор, бо старий довго запускався і при аварійному вимкненні світла в районі могла бути біда. 

Ми маємо в випадку аварійного вимкнення світла можливість забезпечити безперебійним електропостачанням ті функціональні підрозділи нашого центру, які в першу чергу цього потребують. Це і відділення інтенсивної терапії, і реанімації, і операційне відділення.

Завжди залишатися людиною – кредо Тараса Кльофи. Життя завжди непередбачуване та готує для нас багато сюрпризів, приємних та не дуже. Однак у будь-якій ситуації потрібно залишатися собою і не йти на компроміси з власною совістю – таке кредо Тараса Кльофи. 

Треба завжди залишатися людиною, незважаючи на обійману посаду чи на висоти, які ти здобув. Не забувати те, що всі ми ходимо по грішній землі. І допомагати людям, – наголошує Тарас Кльофа. 

 

Comments are closed.