пундор1

Для того, щоб ефективно розвивати місто, необхідно мати комплексний план його розвитку. Андрій Пундор сконцентрував свої сили та знання для того, щоб розробити стратегію розвитку нашого міста, яка передбачає інтенсивний прогрес усіх сфер та якісне покращення життя всіх мешканців. Сьогодні Андрій Пундор готовий працювати в команді «Об’єднання «Самопоміч» для того, щоб стратегія була не просто документом, а якнайповніше втілилася в реальність.

Як Ваше життя привело Вас до роботи, якою Ви займаєтеся?

Я народився 28 лютого 1987 року у Львові, корінний сихівчанин. У 2004 році закінчив зі золотою медаллю Сихівську загальноосвітню школу та задумався над тим, як продовжувати свою дорослу стежину.

Під час навчання у школі відвідував Малу академію наук при НАНУ, цікавився німецькою мовою. Моя школа мала партнерські стосунки зі школою в Фрайбурзі, тож в мене з’явилася можливість відвідати Німеччину – зовсім іншу цивілізацію. Жив я там у селі, яке виглядало краще, ніж більшість міст України станом навіть на сьогодні. Так вивчив німецьку мову, але в 11 класі той запал трішки стих, проявилася любов до цифр і математики.

Вирішив спробувати вступити на три різні спеціальності: прикладну математику, економічний факультет і в Банківський інститут. З допомогою Бога вступив на усі, й довелося вибирати. Я обрав напрям, який більш-менш пов’язаний з цифрами, і пішов на економічний факультет. Там була велика конкуренція, а я люблю конкуренцію. Це така собі сатисфакція, що там, де більша конкуренція, там буде краще. Вступив на економічний факультет, на спеціалізацію «фінанси», а через п’ять років закінчив магістратуру з відзнакою.

Як склалася Ваша професійна діяльність?

Уже під час навчання відчув, що теорія відірвана від практики, й на 5 курсі почав працювати в банку над мікрокредитуванням малого та середнього бізнесу. Це був 2008 – 2009 роки – перша хвиля світової економічної кризи, і саме тоді мікрокредитування припинило свою діяльність.

Закінчив своє навчання, захистив диплом і зрозумів, що варто шукати щось нове, бо банки – це дуже непостійна річ. На той момент потрібно було дуже довго чекати, щоб мати змогу продовжувати свою роботу, бо невідомо було, коли світова криза закінчиться.

За щасливим збігом обставин, коли я шукав, як продовжити кар’єру, з’явилась установа Інститут міста, започаткована при міські раді. Він був створений внаслідок приїзду консалтингової групи Monitor Group, яка розробляла разом із фахівцями міської ради, бізнесменами та зацікавленими мешканцями стратегію конкурентоспроможності міста.

Постало питання, як не перетворити цю стратегію на папірець, який лежатиме в столі, й тоді був створений Інститут міста. Розпочався великий набір, давали шанс молодим. Усі знають, що це політика міського голови – давати шанс молодим. Так сталося, що з усіх набраних до Інституту міста саме мені доручили очолити напрям стратегії та її реалізації. Отже, після 7 років роботи можна підвести деякі підсумки: кластер IT і кластер туризму стали самостійними та кличуть нас лише для надання порад. Після цього на мої плечі лягла розробка стратегії комплексного розвитку міста – це фактично програма «Львів -2020».

пундор3

Який досвід, знання та професійні якості Ви будете використовувати у депутатській діяльності для розвитку Львова?

Я б займався двома питаннями. Перше – це освіта, адже на кожному окрузі є як мінімум по дві школи, є хороші ініціативи, які потрібно об’єднати, бо окремо вони не будуть мати потрібного ефекту. Я міг би стати координатором програми розвитку освіти. Ми потребуємо комплексного бачення розвитку. Усі кажуть, що потрібно щось робити, але роблять це несистемно, тож потрібний чіткий план дій, який втілюватиметься крок за кроком.

Маю досвід роботи в Інституті міста, ми вже запустили діяльність кластера освіти. Зібрали представників середньої освіти та трьох ключових вишів: Українського Католицького університету, Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного Університету «Львівська Політехніка». Зараз пріоритетними для нас є три ключові аспекти: англійська мова, протидія корупції в освіті та підвищення кваліфікації, тобто так зване «навчання впродовж життя».

І другий аспект, який вже є прописаним у програмі «Львів 2020» – це відродження стадіонів поблизу шкіл. Мені болить серце, коли згадую свої молоді роки – ми повинні були заздалегідь записуватися, щоб зіграти у футбол, а тепер, коли проходимо біля футбольного поля – нікого немає. Кажуть, що це проблема сучасних дітей, бо вони занурилися в комп’ютерні ігри. Мені здається, що звинувачувати дітей неправильно, бо ця трансформація в їхніх головах відбулася через те, що ми не встигли запропонувати їм альтернативу.

У мене є маленька донька, ми недавно гуляли з нею біля школи № 93 на Сихові, де встановлено маленький майданчик. Можливо, він був поставлений представниками флорболу або тренером, але там весь день грали хлопці. Це і є вирішення – нам потрібно створити пропозицію та умови для того, щоб діти повернулися на дитячі майданчики.

пундор2

Яким повинен бути Львів і львів’яни, щоб наше місто з гордістю можна було назвати таким, у якому хочеться жити?

На початку цього року я працював модератором стратегічного планування для регіональних ініціативних груп  «Об’єднання «Самопоміч» у різних містах України. І чим ближче рухаєшся до заходу, тим більше бачиш, що люди є дуже вимогливими, і це помітно в самому Львові. Коли навіть щось робиться, і це робиться добре, люди хочуть кращого. Дивишся на інші міста, на повну розруху, де вулицями й мітла не проходила – там інколи краще все руйнувати і починати спочатку.

Львів’яни дуже вимогливі – і це добре. Якщо говорити про стратегії, то їхню успішність можна визначити за економічним показником, тобто за доходом на душу населення та за кількістю населення. Саме ця цифра показує, наскільки в місті хочеться жити, працювати чи вчитися. І саме в стратегіях ми реалізовуємо ці ініціативи, щоб вимоги, які висуває людина до свого життя, були втілені через них.

Якщо стану депутатом міської ради, то готовий в своїй роботі продовжувати працювати над стратегією розвитку Львова. Є така посада – представник Президента у Верховні Раді. Я би був представником стратегії в міській раді й працював не лише з депутатами «Об’єднання «Самопоміч», які пройдуть, але й з іншими, щоб люди ввійшли в контекст, і час не витрачався даремно. Сьогодні нам потрібно жити оперативно – тому що завтра нас може випередити хтось інший.

Comments are closed.