zubr1

Довгих 33 роки Богданна Зубрицька виховує найменших мешканців селища Брюховичі. За цей час вона підготувала до дорослого життя кілька поколінь малюків, які сьогодні працюють задля розвитку рідного селища і Львова. У Брюховичах її поважають насамперед тому, що вона зуміла змінити обличчя дитячого садка, залучити кошти місцевих підприємців для розвитку та розбудови навчального закладу. Тепер вона готова застосувати свої знання та багаторічний досвід з метою  розвитку усього селища Брюховичі.

Як Ваше життя привело Вас до роботи, якою Ви зараз займаєтеся?

Я народилася в селі Федорівка Сокальського району Львівської області. Там закінчила початкову школу, потім пішла навчатися у Сокаль, в середню школу №1, яку закінчила у 1972 році. Завжди мріяла бути вихователем дитячого садочка, тому що дуже люблю дітей, усі діти для мене як рідні. Тож я вибрала собі такий шлях і вступила у Львівське педагогічне училище, яке закінчила з червоним дипломом.

Я завжди була лідером і любила дітей, тому не сумнівалася, що працюватиму з ними. Мама бачила, що це дійсно так, і сказала, що мені буде добре піти на вихователя, адже принесу користь дітям. От так уже 33 роки я працюю в цій сфері.

Як склалася Ваша професійна діяльність?

Після закінчення навчання влаштувалася на роботу вихователем у дошкільний навчальний заклад №94 Шевченківського району. Завідуюча оцінила мою роботу й дала рекомендацію відділу освіту скерувати мене в садочок №95, теж Шевченківського району, на посаду методиста. Так склалося, що на цій посаді я пропрацювала всього три місяці. Завідувач тоді пішла у відпустку, а мене залишила виконувати її обов’язки. Це був літньо-оздоровчий період, і я мала хорошу нагоду, аби вкласти чимало зусиль для розвитку дитячого садка. Якось до нас приїхав керівник районного відділу освіти й сказав, що я повинна прийти до нього в кабінет. Після цієї розмови він запропонував мені завідування у ДНЗ №143 селища Брюховичі.

Зізнаюся, коли вперше їхала подивитися на нове місце роботи, мені було лячно. Їду – будинків нема, одні поля. Приїхала… Мене зустріла попередня завідуюча, яка звільнялася. Цей садочок облаштували у приміщенні колишнього дитячого будинку. Він навіть не був на газовому опаленні, всюди були вигрібні ями, піщана дорога, своя котельня, свердловина, чотири корпуси, дві кухні – ну ціле господарство. Мені справді стало страшно.

Повернулася до Львова, прийшла до керівника відділу освіти й сказала, що там не працюватиму. Та він відповів, що я не вийду з кабінету, поки не напишу заяву. Так 16 грудня 1982 року, до слова, у свій День народження, я приступила до роботи завідуючої садком.

zubr3

Вже 33 роки Ви на чолі дошкільного навчального закладу у селищі Брюховичі. Як змінився садочок за цей час?

Коли я починала тут працювати, то була молода й мала багато ентузіазму. Перше, що я почала робити – провела каналізацію. Склала кошторис, проект каналізації, проклала труби. І це не за кошти селищної ради, бо ми того року перейшли на фінансування з міського бюджету. Ми шукали спонсорів серед директорів місцевих підприємств.

Один директор зробив каналізування, тоді я привезла іншого й показала, що в нас кухня окремо від корпусів, дівчата ходять подвір’ям за їжею, тому треба асфальтувати територію. Він послухав, завіз щебеню. Приїхав голова Шевченківського району і каже жартома: «Ви, пані Зубрицька, звар’ювали, ми би тим щебенем заасфальтували весь Шевченківський район». Так зробили дорогу, поміняли старі котли, зробили інші необхідні зміни.

Що повинна робити місцева влада для того, щоб дошкільні навчальні заклади та дошкільна освіта розвивалися краще?

У нас тепер діє електронна реєстрація в дошкільні навчальні заклади. У нашу установу уже зареєстровано 270 дітей. Колись у нас було три приміщення, а в 1993 році, коли народжуваність впала, селищна рада забрала одне… зараз там котеджі. У нас залишилося два приміщення, тож можемо дозволити собі лише 6 груп. Дуже хочу, щоб у Брюховичах був хороший садок з басейном, щоб можна було відкрити більше груп, забезпечити всіх дітей селища суспільним дошкільним вихованням.

Розвантаження дошкільних закладів – це найголовніша проблема для усього Львова. Треба повертати орендовані приміщення дошкільних закладів, відкривати там нові групи. Навіть, якщо у школах є приміщення – також відкривати там 2-3 групи, щоб розвантажити ДНЗ і забезпечити наших дітей дошкільним вихованням та освітою. Садочки і школи повинні бути на найвищому рівні, адже, як би це банально не звучало, діти – майбутнє країни.

Ще одна проблема – недостатнє фінансування. Хоч держава платить і за газ, і за світло, і заробітну плату працівникам, і 40% за харчування дітей, але ми все одно змушені залучати батьківські кошти. Тому ми створюємо благодійні фонди, щоб мати у садочку комфортні умови для розвитку наших дітей. Придбання матеріалу, меблів, посуду, іграшок – це все фінансується за рахунок батьків. Звісно, не хочеться мати такі стосунки з батьками, вони не повинні вкладати власні кошти в дитячі садки. Міська влада повинна працювати над цим питанням.

zubr2

Яким повинне бути селище Брюховичі та його мешканці, щоб його з гордістю можна було називати селищем, в якому хочеться жити?

Насамперед Брюховичі мають бути такими ж чистими, як і Львів. А, як відомо, чисто є там, де не смітять. Тож ми повинні працювати над самосвідомістю, розуміти, що ми є господарями свого селища, що ми першою чергою повинні дбати про його добробут. Також годиться відновити занедбані селищні парки, створювати комфортні громадські простори для відпочинку громади. Звичайно, потрібно вирішити ще чимало інфраструктурних проблем, але вони не потребують великих зусиль, лише скоординованих дій влади Львова та Брюховичів. Тільки спільними зусиллями ми зможемо перетворити наше селище на таке, в якому справді хочеться жити. Власне, якщо мешканці нашого селища довірять мені представляти їхні інтереси у міській раді, то я насамперед працюватиму задля об’єднання зусиль. Необхідно акумулювати якомога більше коштів на розвиток освіти у Брюховичах і паралельно з цим розвивати інфраструктуру. Розумію, що попереду багато роботи, та я переконана, що мій досвід і знання допоможуть вправитися з усіма завданнями.

Comments are closed.