Pankiv1

Христина Паньків – енергійна, вольова і відкрита. Дівчина знає, що молодь – це майбутнє нашого міста. Тому вона працює з активним студентством і допомагає молоді реалізувати свій потенціал.

Розкажіть про ваше дитинство і те, що сформувало Вас як особистість?

Я народилася в Івано-Франківську, але згодом ми з батьками переїхали жити в місто Дрогобич Львівської області. Ще з дитячих років була дуже активною, тому батьки усіляко навантажували мене різноманітними гуртками, танцями, музичною школою та вчили доглядати за молодшим братом.

Коли мені було 13 років, батьки загинули, і нас з братом виховували мамині сестри. У цей час я швидко подорослішала та не опустила рук, бо розуміла, що Бог посилає мені лише ті випробування, які я можу витримати, які загартують мене, зроблять сильнішою. Адже кожне падіння – це лише привід підняти очі до неба. Я стала самостійною і вже у школі у вільний від навчання час почала працювати, мріяла стати фінансово незалежною. І зовсім скоро мені це вдалось.

Мабуть, ця життєва енергія, яка ніколи мене не покидала, вплинула на вибір фаху, я вступила в НУ «Львівська Політехніка» на спеціальність «енергетика». Але у школі я ще захоплювалася правознавством, тому паралельно навчалась в юридичному коледжі.

Як  змінилося Ваше життя під час навчання в університеті?

З впевненістю можу сказати, що в університеті я розпростерла крила, змогла самореалізуватися у рідному виші завдяки громадській роботі у  Колегії та профкомі студентів і аспірантів НУ «Львівська політехніка». Хоча на перших порах було доволі важко: навчатись технічній спеціальності серед хлопців і щодня доводити, що дівчина – це не просто яскрава картинка. Я змушена була швидко завоювати авторитет і вести за собою людей. Мене обрали старостою групи, а завдяки активній громадській діяльності за рік часу я стала головою колегії та профбюро студентів Інституту енергетики та систем керування НУ «Львівська політехніка», яку віддано очолювала до кінця навчання. Я зібрала потужну команду однодумців, разом з якою робила все для того, щоб у моєму університеті вирувало цікаве і насичене студентське життя. Водночас не забувала про роботу, закладаючи маленькі цеглинки до своєї сьогоднішньої успішної справи – підготовки та організації подій.

А згодом мені випала велика честь: профком студентів та аспірантів подав мою кандидатуру на вибори студентського мера Львова. І мені усміхнулася удача – я перемогла, стала студентським мером, радником міського голови з питань студентського самоврядування. Але тоді я ще не уявляла, скільки громадської роботи звалиться на мої плечі, адже я поставила собі за мету вивести студентську раду Львова на якісно новий рівень, сформувати дружний та сильний колектив молодіжних лідерів міста. Я жила цим, і невтомна праця принесла свої плоди. Разом ми реалізували безліч соціальних, культурних, освітніх та спортивних проектів. Пишаюся тим, що багато з цих проектів живуть і досі, їх намагаються втілювати в життя мої наступники.

Ми були одними з перших студентів, які стажувалися у львівській міській раді, стали учасниками програми «Перший кар’єрний крок» та активно її розвивали, розповідаючи студентам про ці можливості. Раніше всі думали, що потрапити працювати в міську раду – це щось нереальне, та ми показали, що це дуже просто: потрібне тільки бажання і старання.

Pankiv3

Як далі розвивався Ваш професійний шлях?

Після закінчення магістратури я вступила в аспірантуру та два роки працювала асистентом на кафедрі «Охорона праці». Я дарувала своїм студентам знання, а вони мені свою довіру: зверталися за порадами щодо вирішення власних проблем, ділилися успіхами. Це був неоціненний досвід для мене.

Моя робота з молоддю не завершувалася, і життєве хобі переросло в спеціальність – я почала працювати заступником начальника відділу молоді у Львівській обласній державній адміністрації. На цій посаді напрямок моєї діяльності зовсім не змінився, просто виріс рівень відповідальності. Але мені дуже подобалася робота з молоддю. Бо в молодіжному середовищі відчуваю себе наче риба у воді.

Зараз я працюю в Комітеті фізичної культури та спорту при Міністерстві освіти і науки України, організовую заходи на всеукраїнському рівні, універсіади, де збираються найкращі студенти-спортсмени зі всієї України. Я пишаюся тим, що маю можливість бути поруч з цими людьми, адже спорт вчить нас дуже багатьох речей. Спілкуючись зі спортсменами, починаєш розуміти, що перемогти – не завжди означає бути першим. Це означає просто бути кращим, ніж був досі, вдосконалитися, здобути життєвий досвід. Перемога – це тільки вершина айсберга, яку ми бачимо. За нею ховається дуже багато клопіткої праці,  помилок та сумнівів.

Паралельно я працюю з молоддю у «Самопомочі», від чого отримую неабияке задоволення. Тут ми створюємо майданчик для кращої комунікації молодих людей і об’єднуємо їх навколо досягнення спільної мети – будуємо місто, в якому хочеться жити. Заохочуємо молодь до саморозвитку, запрошуємо брати участь у різноманітних тренінгах, залучаємо до організації чи участі у спортивних та культурних заходах. Спонукаємо бути свідомими, допомагати потребуючим. Адже нашу молодечу енергію і запал важливо скеровувати у правильне русло. Пам’ятати, що коли віддаєш людині частинку себе, згодом це повернеться сторицею й ти отримаєш ще більше тепла і позитивної енергії.

А загалом люблю не засиджуватись на місці, починати щось нове з молодими людьми. Хоча, зізнаюсь, інколи буває страшно. Це наче стрибок з парашутом: найважче зробити перший крок, а згодом вдало фінішувати, не розслабляючись під час польоту.

Щороку до Львова на навчання приїжджають тисячі студентів зі всієї України. Як їм використати час у вишах найефективніше? Що Ви порадили б їм для досягнення їхніх цілей у майбутньому?

Дуже важливо насамперед думати про результат, а не про матеріальну вигоду. Не треба боятися працювати на громадських засадах, бо замість грошей можна отримати щось значно більше: мудрі поради та неоціненний досвід.

Багато роботи, за яку я бралася і беруся, я виконую безоплатно, тому що мені це цікаво і я розумію, що це принесе користь мені і місту.

Сьогодні студенти також мають про це пам’ятати. Потрібно намагатися стажуватися, навіть з перших курсів. Сучасний студент повинен бути швидким, наче спортивна машина, яка набирає обертів з першої секунди. Дуже важливо на початкових курсах не відпочивати після ЗНО та напруженої вступної кампанії, а розуміти, що студентство – це час, коли закладається фундамент подальшого дорослого життя.

Я знаю і радію з того, що у Львові молодь дуже прогресивна, розумна і гнучка. Вона вміє одночасно і навчатися, і працювати, допомагати іншим і ще й захоплюватися цікавими хобі.

Pankiv2

Що для Вас успіх окремої людини та всього міста?

Як на мене, успіх – це непроста дорога, іноді встелена труднощами, «синцями» та сльозами, але саме вони надають йому такого солодкого присмаку. Це коли ти пишаєшся самим собою і відчуваєш повагу оточуючих, коли кожен твій ранок починається з хорошого настрою, коли радієш життю і спостерігаєш за успіхом людей, яким ти допоміг, коли розумієш, що сьогодні добре, а завтра буде ще краще.

Успішне місто – це діти, які здобувають якісну освіту, і стають добрими спеціалістами; це батьки, які отримують гідну зарплатню за свою плідну працю; це літні люди, які з легкістю виходять на пенсію, бо не бояться соціально-економічних труднощів на старості. Це можливість кожного розвиватись та насолоджуватись життям у рідному місті. Все наче дуже просто і водночас дуже складно…

Щоб збудувати таке місто, необхідні щоденні маленькі подвиги кожного з нас, активна життєва позиція, бажання допомагати та піклуватись про інших. Потрібна постійна дія і відчуття особистої відповідальності кожного мешканця, небайдужість та розуміння того, що сьогоднішня праця приведе до завтрашніх позитивних змін у місті та суспільстві в цілому.

Comments are closed.