stoyan1

Здоров’я людини – це базовий елемент розвитку усього, що нас оточує. Економічне зростання, розбудова інфраструктури, розвиток освіти та культури – всі ці надважливі сфери життя міста відходять на другий план, якщо його мешканці мають проблеми зі здоров’ям. Ігор Стояновський не просто лікар-хірург, а й управлінець з багаторічним стажем. У складі команди професіоналів «Об’єднання «Самопоміч» він готовий працювати над розвитком сфери охорони здоров’я, реформуванням лікарняно-профілактичних закладів та перетворенням вітчизняної медицини на якісну і доступну. Ну хіба не такі люди потрібні місту?

Як Ваше життя привело Вас до роботи, якою Ви зараз займаєтеся?

Я народився на Тернопільщині і до 5 років проживав у селі. Приблизно з 1979 року жив у Львові, і з того часу вважаю себе львів’янином. Закінчив школу №88, і мені дуже приємно, що зараз це одна з найкращих гімназій за рейтингом ЗНО. Уже під час навчання в школі  мріяв бути лікарем. За тодішніми правилами вступу треба було мати певний стаж, аби подати документи до Львівського медичного університету. Я поїхав до Луганська і провчився там перший курс. Тоді якраз розпався Радянський Союз, і з’явилася можливість навчатися ближче до місця проживання. Тож я перевівся в омріяний Львівський медичний університет, який закінчив у 1996 році.

Що вплинуло на Ваш вибір професії?

Мої батьки займалися наукою, хоч і не були лікарями: тато – ветеринар, а мама – біолог. З дитинства мене цікавили гуманітарні предмети, особливо хімія та біологія. У школі, де я навчався, був уперше створений спеціалізований клас з хіміко-біологічним нахилом. Я не був від початку переконаний, що стану лікарем, думав, що буду дослідником, вченим, як батьки. Але ближче до завершення школи свідомо вибрав саме цей шлях.

А ще на мій вибір вплинуло середовище, в якому я зростав. Батько мого близького друга працював хірургом, спілкування з ним також прихилило мене до цієї професії. Пізніше мені дуже пощастило, адже зустрів людину, яку вважаю своїм вчителем у хірургії. Це професор Ігор Герич, який мене навчив хірургії та медицини загалом. Я чув про нього, ще коли вчився у школі. Він був легендою. А потім, коли ми познайомилися, він захопив мене наукою. Після закінчення університету я був у нього в магістратурі, згодом  аспірантурі, захистив дисертацію і навіть працював з ним.

Як склалася Ваша професійна діяльність після закінчення навчання?

Після закінчення медичного університету навчання на лікаря не закінчується, а тільки починається. Для того, щоб стати лікарем, необхідно закінчити ще інтернатуру та багато років спеціалізуватися. Тож, щоб здобути фах хірурга, я поїхав спочатку в Волинську обласну лікарню на декілька місяців, пізніше вступив на магістратуру на кафедру загальної хірургії Львівського медичного університету.

Навчання в магістратурі передбачало постійне перебування на кафедрі. Тобто, навчаючись практичної хірургії, лікуючи пацієнтів як стажер, лікар-інтерн, я займався ще й науковою роботою. Долучався до педагогічної роботи, викладання. Це мені досить сподобалося, дозволило набути навичок виступу перед аудиторією та змушувало самому вчитися, бо студенти завжди задають питання, на які важко відповісти, тож потрібно було тримати себе в тонусі.

stoyan3

Чого Вам вже вдалося досягти у хірургії?

У хірургів є приказка: «Якщо запитають, якою операцією найбільше гордишся, то є хірурги, які скажуть, що тією, яку ще не зробив». Думаю, що мої найбільші досягнення ще попереду, а дрібні позитивні моменти бувають щодня. Кожен пацієнт, який виписується здоровим, або принаймні з покращенням самопочуття – це вже маленьке досягнення. Це те, що захоплює багатьох у професії медика, попри низький рівень зарплат та інші розчарування, які після закінчення медичного університету чекають на багатьох майбутніх медиків. Попри те, є багато позитивних моментів, які нівелюють негатив.

Що може зробити  міська влада для покращення сфери охорони здоров’я у Львові?

Медицина давно потребує реформ. Нинішня система не відповідає часу. Але місто є тільки віддзеркаленням тих проблем, які існують у всій країні. До того ж, здоров’я – це не тільки фізичний стан людини, люди приходять у лікарню з різними проблемами. Здоров’я – це відображення всіх проблем, які нашаровуються. Харчування, екологія, спосіб життя, рівень достатку, можливість соціальної адаптації, культурного розвитку – це все в комплексі можна охарактеризувати як здоров’я.

Відсутність хвороб ще не означає здоров’я. Для того, щоб покращити стан здоров’я населення, треба комплексно працювати в усіх сферах. Звичайно, що без комплексних змін в державі, без реформування всієї системи охорони здоров’я, така реформа буде вторинною і залежатиме від економічного розвитку держави.

stoyan2

Дотепер існує міф, що зміна способу фінансування медицини одразу покращить її якість. Насправді ж перехід на страхову чи на якусь іншу медицину не вплине суттєво на якість лікування, не призведе одразу до якісних змін. Але зрозуміло, що той спосіб фінансування, який зараз є, нераціональний. Багато лікарень і відділень взаємодублюються, а для Львова такої їх кількості не потрібно. Можна скоротити частину ліжок, не скорочуючи штатних посад, не позбавляючи лікарів місця праці, але оптимізуючи роботу для того, щоб зосередити її на основних напрямках.

Держава, місцеве самоврядування у Львові повинні, принаймні, намагатися забезпечити певний гарантований мінімум для своїх мешканців, для найбільш незахищених верств населення. Як перший крок, можна розробити систему фінансування найбільш необхідних хірургічних втручань: лікування апендициту, холециститу, грижі, того, що найчастіше люди потребують, що може призвести до суттєвого погіршення стану здоров’я, якщо його не лікувати. Зрештою, фінансувати необхідно і невідкладну допомогу, якщо стається аварія, і людина раптово потрапляє в лікарню.

Окрема категорія – соціально незахищені верстви населення, пенсіонери й ті, що не мають роботи. Скажімо, проект з електронною карткою львів’янина можна би було розширити, щоб скерувати кошти на охорону здоров’я цих мешканців. Так лікарні будуть зацікавлені лікувати тих пацієнтів, які є соціально незахищеними. Тому в межах держави потрібно узаконити спосіб надання медичних послуг, які б дозволили медичним установам заробляти за рахунок багатих пацієнтів для того, щоб мати можливість лікувати бідніших.

Comments are closed.