senut1

Ірина Сенюта присвятила себе дуже вузькій галузі, аби якомога ефективніше допомагати людям. Медичне право – сфера юриспруденції, яка фактично зародилася в Україні стараннями Ірини. Щодня вона працює задля забезпечення прав людини у сфері охорони здоров’я та хоче бачити медицину безпечною, а Львів – здоровим місто.

Як Ваше життя привело Вас до роботи, якою Ви зараз займаєтеся?

Я народилась у Львові, навчалась у загальній середній школі № 76 імені В. Стуса, яку закінчила із золотою медаллю. Коли в 9-му класі розпочали викладати правознавство, це було щось таке нове і нетипове в шкільній програмі, що відразу мене полонило. Всі намагання батьків переконати мене обрати медичну ниву завершились тим, що я все-таки стала правником, проте завжди відчувала їхні тепло і підтримку. Отож, рішення стати юристом було моїм усвідомленим вибором школяра, що стало улюбленою справою життя і здійсненною мрією. Заняття улюбленою справою, омріяна самореалізація – це вже великий життєвий шанс.

Навчання на юридичному факультеті ЛНУ імені Івана Франка було для мене цікавим і захоплюючим, адже я намагалась ґрунтовно опановувати юридичну науку. Яскраві лекції, бібліотеки, наукові гуртки, студентські конференції наповнювали студентські роки, поетапно укорінювали мої професійні навики. Бажання досліджувати нові не пройдені професійні стежки було всеохоплюючим. Тому, коли на другому курсі на науковому гуртку з цивільного права я дізналася про науковий доробок професора Савицької, зокрема, про монографію щодо медичного права, я зрозуміла, що це буде сферою моєї професійної діяльності.

Закінчивши Університет, я занурилась у медичне право, яке ще тоді в 2001 р. було практично непізнаним об’єктом, гостро відчувалась нестача літератури, бракувало вітчизняних фахівців, не викладалось у вишах. Тоді я навіть не мріяла, що через 12 років в Україні таки буде створено першу в Україні кафедру медичного права, а я її очолюватиму. Це була одна з тих мрій, про які ми не говоримо навіть собі, але вони мають шанс трансформуватись з часом у здійсненні. Для цього треба час, віру і надійну команду.

Що чи хто сформував Ваші життєві орієнтири, допоміг стати на шлях, яким Ви зараз ідете?

Я зростала в затишній сім’ї, оточена любов’ю й увагою батьків, бабусь і дідусів, молодшого брата. Саме батьки плекали людські чесноти, закладали ціннісні орієнтири, поставили на шлях життя, відпустили, проте їх тепло, супроводжуючі материнські очі та батьківську руку відчуваю завжди. Найбільші конструктивна критика і щира радість за мої успіхи – це Батьки, моя опора. Моє професійне формування розпочалось у Львівській правничій школі, якою я пишаюсь, і, звичайно, постійне самовдосконалення. Моральні постулати і професійні надбання я намагаюсь зберігати і примножувати.

senut3

Які професійні досягнення вважаєте справді важливими?

Я багатовекторно працювала, намагалась поєднувати викладацьку ниву з практичною роботою й активною громадською діяльністю. Отож, у різні роки мала нагоду працювати в різних колективах, кожен з яких впливав на моє професійне зростання, допомагав зароджувати цікаві ідеї. Я працювала у Львівському економічному бізнес-коледжі (був реорганізований згодом у Львівський інститут економіки і туризму), коледжі «Західноукраїнський колегіум», Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького, Львівському національному університеті ім. Івана Франка.

У Франковому університеті працювала 8 років, зокрема, 4 з них у Лабораторії практичного права, яку створювала і розвивала в Університеті. Це були цікаві професійні роки, де ми зі студентами надавали безоплатну правову допомогу населенню, проводили благодійні акції для діток до Дня Святого Миколая та Великодня, впроваджували просвітницькі проекти в школах і гімназіях. Я в душі залишилась клініцистом, тому не випадково зараз впроваджую пілотний проект, створюючи медико-правову клініку, де студенти-правники і студенти-медики спільно працюють над вирішенням медичних справ, обмінюються досвідом і налагоджують співпрацю. Сподіваюсь, що цей проект буде корисний не лише молоді, а й ефект отримають люди, які потребуватимуть допомоги в галузі захисту прав людини у сфері охорони здоров’я.

Особливою була і залишається моя робота у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького, де я працюю понад тринадцять років. Правник у медичному полі особливе явище, така собі родзинка. Кожен день ставив нові завдання, перепони, які слід було вирішувати і долати. І, звичайно, тут шліфувалась моя майстерність.

У 2006-му захистила кандидатську дисертацію, і продовжую активну наукову діяльність. Пишаюсь тим, що перша в Україні монографія з медичного права вийшла з-під мого пера ще в 2007 р. А згодом до цієї книги доєдналось чимало інших літературних надбань, які є важливим надбанням національного медичного права. Крім цього, в 2008 р. я заснувала і є головним редактором загальнодержавного науково-практичного журналу «Медичне право», який в 2015 р. став фаховим для юридичних наук на підставі наказу МОН України. Я і моя команда його опікаємо і намагаємось, аби він і далі професійно зростав.

Але одним із найбільш важливих професійних досягнень стала кафедра медичного права, створена наказом ректора ЛНМУ ім. Данила Галицького в квітні 2013 р. Ця кафедра – перша в Україні, є опорною для інших кафедр з медичного права. Саме це покладає на мене і колектив велику відповідальність, усвідомлення необхідності високого стандарту роботи. На кафедрі студенти-медики і слухачі опановують медичне право, підвищують рівень правової свідомості, утверджують у своїй роботі правові засади.

Разом з тим я займаюсь адвокатською діяльністю. Адвокат – «лікар душі», що повинен вміти і заспокоїти, і допомогти, і активізувати клієнта, який нерідко через проблему опускає руки. Кожна справа особлива, цікава і складна, адже пов’язана з життям і здоров’ям. З кожним клієнтом проживаєш його трагедію і намагаєшся допомогти, аби не лише час лікував рани.

Коли і чому почали займатись громадською діяльністю? Що вдалось зробити?

Попри роботу, займаюсь громадською діяльністю, яку розпочала відразу після завершення університету. Перші важливі кроки були зроблені зі створенням юридичної клініки у Франковому виші. У 2006-му заснувала Львівський обласний благодійний фонд «Медицина і право», у 2008 р. – ВГО «Фундація медичного права та біоетики України». Також керувала численними міжнародним проектами, стажувалась за кордоном, провела численні просвітницькі заходи для суддів, адвокатів, працівників органів внутрішніх справ, представників юридичних клінік, правозахисників на всіх теренах України. Важливим сегментом громадської роботи є просвітницькі кампанії, останні роки проводимо їх в аспекті боротьби з вірусними гепатитами, адвокатуємо ухвалення обласної програми. Також були акції щодо підтримки партнерських пологів, профілактики раку молочної залози і раку шийки матки. Я переконана, що зміна статусу медичного права почалась саме через експертний натиск громадянського суспільства, тому воно отримало і державне визнання.

Що є в силах місцевого самоврядування, аби галузь Вашої роботи розвивалась краще?

У Львівській міській раді є спеціалізована постійна комісія – комісія з питань медицини, освіти і соціального захисту, яка наділена можливістю попереднього розгляду і підготовки питань, пов’язаних, зокрема зі сферою охорони здоров’я. Важливим видається розробка і прийняття місцевих програм у сфері охорони здоров’я, освіти, аби забезпечувати належні умови для реалізації прав людини. Сприяння створенню умов для справедливого і прозорого використання коштів місцевого бюджету в сфері охорони здоров’я, налагодження ефективної співпраці «влада-громада» в цій царині. Сприяння ефективному функціонуванню опікунських рад при закладах охорони здоров’я, які є в комунальній власності територіальної громади Львова. А також впроваджувати численні механізми, які б забезпечували доступність, якість і безпеку медичної допомоги, комфортні умови праці медичним працівникам. В умовах реформування усіх сфер життя в Україні, зокрема охорони здоров’я, необхідно швидко реагувати на трансформації, аби забезпечити імплементацію кращого національного і зарубіжного досвідів на просторах Львова.

Крім того, у всіх нас є відповідальність за уразливі верстви населення, що потребують особливої уваги місцевої влади та громади. Тому важливо, аби зміцнювалась мережа медико-соціальних закладів, закладів паліативної допомоги, інституцій медико-психологічної реабілітації воїнів АТО, членів їхніх сімей.

senut2

Хто такий депутат місцевої ради? Які обов’язки повинен виконувати і як працювати?

Сьогодні в державі непростий час санації влади, тернистий і, на жаль, не надто ефективний. Кожен депутат повинен мати свою моральну конституцію і професійний статут. Для мене дуже важливо відповідально, сумлінно і старанно ставитись до виконання будь-якого поставленого завдання. Отримавши кредит довіри, людина, яка на певний час йде виконувати доручені громадою обов’язки, повинна чітко усвідомлювати свою відповідальність перед кожним, хто віддав свій голос. Важливо не обіцяти, а важливо виконати те, що декларуєш, адже оцінка здійснюватиметься за результатами твоєї роботи, а не за агонією передвиборних обіцянок.

Переконана, що в роботі депутат місцевої ради повинен бути підзвітним перед виборцями, які повинні, звичайно, користатись і своїм правом відкликати негідних.

Моя моральна конституція: «Слід ставитись до інших так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе». Отож, людяність, чесність і справедливість – це ключова тріада в межах цього життєвого і професійного кредо.

Яким повинен бути Львів і львів’яни, щоб місто з гордістю можна було називати таким, у якому хочеться жити?

Львів – прекрасне, гостинне місто, сповнене культурним багатоманіттям, що має свій особливий дух, який простежується і в величі атлантів, і в ароматі кави, і в вишуканості львів’ян. Доречно зберегти старовинну камерність і туристичну привабливість міста, знайшовши «золоту середину» затишку для мешканців і привабливості для туристів. Безпека, чистота й комфортність життя – це запорука успіху Львова, як і держави в цілому. Важливо, аби механізми держави та місцевого самоврядування функціонували злагоджено і безшумно, аби кожен мешканець відчув зовнішній  і внутрішній комфорт, а отже, усвідомлював відповідального партнера поруч, готового підтримати у важку хвилину.

Львів’яни –  це інтелігентність у думках, словах, образах і вчинках. Відповідальність за себе, свою родину, місто і державу повинна бути рушієм у всіх сферах життя. Розкриваючи свої можливості, реалізуючись як фахівець, примножуючи свої чесноти – ми збагачуємо не лише свою внутрішню скарбницю, а стаємо цеглинкою міцної міста, яким пишаємось.

Comments are closed.