шевчук1

Розвиток міста залежить від комплексних змін у всіх галузях. На якість життя однаковою мірою впливає рівень заробітних плат, інфраструктури та рівень надання медичних послуг. Ірина Шевчук – досвідчена медична сестра, яка щодня дбає про здоров’я своїх пацієнтів та очолює обласну асоціацію медичних сестер. Сьогодні Ірина Шевчук готова спрямувати свої зусилля на те, щоб медична галузь у Львові розвивалася на рівні з іншими сферами та відповідала потребам мешканців.

Як Ваше життя привело Вас до роботи, якою Ви займаєтеся?

Я львів’янка в третьому поколінні. Моя бабця народилася в панській Польщі, моя мати – в гітлерівській Німеччині, я – в Радянському Союзі. Моя донька народилася вже в незалежній Україні. І ми всі народилися у Львові. Які б часи не були, що би не мінялося, українська мова була, є і буде, традиції так само. Які б не приходили до нас гості та загарбники, українська нація завжди тримається разом.

Я жила в центрі міста, з відзнакою закінчила німецьку спецшколу №28. Пізніше дуже хотіла стати медиком і пішла працювати на станцію переливання крові помічником операційної медсестри. Одночасно ввечері вчилася в Львівському медичному училищі, яке закінчила з відзнакою. Медиків у нашій родині не було. Медик, людина в білому халаті – це настільки духовна особа, яка часто не думає про те, як їй, а про те, як хворим біля неї. Мені дуже імпонувало те, що я можу допомагати людям.

Коли в Україні з’явився другий рівень освіти для медичних сестер, я була серед перших, хто отримав ступінь бакалавра у Львівському медичному коледжі імені Андрея Крупинського. Але й до сьогодні я не припиняю навчатися. Кілька років тому з’явився третій рівень – магістр сестринської справи. Дистанційно навчаюся на другому, останньому курсі, Тернопільського державного медичного університету імені І. Горбачевського.

Як склалася Ваша професійна діяльність?

Довго працювала в реанімації новонароджених, бачила, відчувала щастя батьків, коли їхній дитині стає краще. Саме тоді я неймовірно раділа. Коли реанімація пройшла успішно, передати емоційний стан всієї бригади просто неможливо.

Коли отримала диплом медичної сестри, у нас відкривалася Міська дитяча клінічна лікарня. Тоді головний лікар відібрав десятьох осіб з червоними дипломами і відразу запропонував у нього працювати, навіть дав можливість вибрати відділ. Я почала працювати анестезистом. У нас в лікарні відкривали нове відділення реанімації новонароджених, і я працювала там старшою сестрою.

шевчук3

Розкажіть про Вашу громадську активність.

Я – член асоціації медичних сестер. У Львівській області в 2002 році пройшли установчі збори на базі коледжу післядипломної освіти, на яких були присутні 386 делегатів. На цих установчих зборах мене обрали президентом Львівської обласної асоціації медичних сестер, згодом двічі переобирали. Це громадська робота, яка забирає багато часу. Коли ми тільки починали, нас ніхто не знав, однак сьогодні ми – потужна організація, яка проводить чимало заходів і семінарів.

Які проблеми існують у львівській медицині та як міська влада може сприяти їхньому вирішенню?

У рамках своєї роботи неодноразово бувала в Польщі, Словаччині, Литві. Спілкувалася по Скайпу з ізраїльськими, німецькими клініками. Наша структура медицини залишилася такою, як у Радянському Союзі. У нас самоврядування як такого взагалі немає. Лікарні не можуть розподіляти кошти відповідно до їхніх потреб. У Польщі, Литві це все відбувається на автономному рівні.

Також є різниця у навчанні та підготовці медичних кадрів. Кожна лікарня вирішує, скільки потрібно лікарів у тому чи іншому відділенні. Ми проводили дослідження в обласних лікарнях та з’ясували, що медичні сестри щодня перенавантажені. На те, що медична сестра робить за 12 годин, вона мала би мати 18 чи 23 години, залежно від установи.

У нас медична сестра просто фізично не встигає доглядати за хворими через велику кількість маніпуляцій, які вона має виконати. Наше першочергове завдання – змінити кількісний склад працівників та акцентувати увагу на якості медичних послуг.

шевчук2

Хто такий депутат місцевої ради та як він повинен працювати?

Депутат міської ради має бути патріотом свого міста, любити його. Приємно чути від киян, для яких вже стало традицією на вихідні приїжджати до Львова, хороші відгуки про наше місто. Депутати мають підтримувати проєвропейську лінію розвитку міста. Я хотіла би присвятити більше часу вирішенню медичних питань. Потрібно, щоб у нашій міській раді було більше жінок.

Львів’янам загалом бракує культури виховання, суспільної відповідальності. Багато водіїв, які поспішають, не пропускають пішоходів на переходах. Також Львову не завадять нові інвестиції. Багато моїх знайомих, колег з-за кордону говорять про те, що Львів сильно змінився на краще. Ремонти тривають, дороги роблять. Ми готові зачекати, адже бачимо, що все йде до кращого.

Comments are closed.