Davyd1

Ця жінка не потребує особливого представлення, адже практично кожен, хто брався за вирішення  проблем у своєму будинку, співпрацював з нею. Ось уже 7 років Любов Павлівна щоденно приймає мешканців, вислуховує їхні проблеми та виїжджає до їхніх осель, щоб скоординувати та пришвидшити вирішення житлово-комунальних проблем. Кожна її зустріч з мешканцями розпочинається з фрази «Чим я Вам можу допомогти», а закінчується, зазвичай, результативною роботою та задоволенням потреб тих, хто очікує допомоги.

Як Ваше життя привело Вас до роботи, якою Ви зараз займаєтеся?

Я навчалася в Інституті харчових технологій у Києві. Отримавши диплом, поїхала на роботу в Червоноград, на молокозавод. Працювала там на різних посадах: від майстра до заступника директора.  Та попри це ніколи не забувала про громадську роботу, ще з шкільних років! На молокозаводі, окрім своєї безпосередньої роботи, була головою Спостережної ради та головою профспілки.

Молокозавод – не просте місце для роботи, бо все потрібно робити надзвичайно швидко і якісно.  Адже  результат роботи – це якість продукції, і лише швидкі скоординовані дії цілого колективу дозволяли досягти потрібного результату.

Так склалося, що ціле життя я працюю з людьми, навчилася розуміти їхню психологію та шукати індивідуальні підходи до кожного. Знаєте, інколи достатньо людину тільки вислухати, і це вже їй допоможе.

Прийшовши на роботу в «Самопоміч», я зрозуміла, що досвід роботи з людьми тут пригодиться найбільше. Швидкий темп і позитивний  результат – такі були вимоги до «Самопомочі». Я погодилася на роботу, але не до кінця розуміла, чому «Самопоміч» повинна виконувати функції районних адміністрацій чи ЛКП. Потім збагнула, що люди приходять сюди як до останньої інстанції. А звертаються, тому що знають – лише тут вислухають, з розумінням поставляться до проблеми,  запропонують шляхи вирішення. Чиновницька машина у нас ще дуже потужна і боротися з нею нам доведеться тривалий час.  Немає нічого страшнішого за байдужість! Закоренілі звички байдужого ставлення до людських  проблем чи бід виїдають зсередини здорове суспільство і породжують зневіру у людських серцях. От, для прикладу, приходить мешканець до чиновника та розказує, що він вчасно оплачує за комунальні послуги. А йому чомусь замокає стеля в квартирі і під’їзд не ремонтується з десяток років, дитячий майданчик виконував свої функції, ще коли він був дитиною і там бавився. Довго і доступно розказує, щоб було зрозуміліше, а у відповідь почує сухе «немає грошей, коли будуть – то зробимо!».

«Самопоміч» з перших своїх днів закликає громаду до активності та самоорганізації. Це зараз усім зрозумілі поняття, а ви спробували б у 2008-му їх пояснити.  Неодноразово доводилося  біля під’їздів збирати людей та розказувати про шляхи вирішення різних проблем, пояснювати, як організовувати ініціативні групи в будинках, як лише спільно, в єдності можна вирішити багато справ. Коли ти приїжджаєш  до людей, які звернулись до нас з проблемою, вивчаєш та аналізуєш її на місці і поетапно починаєш її вирішувати – мешканці бачать результат, як наслідок – з’являється довіра. Органи місцевого самоврядування уже знають, якщо мешканці звернулися до «Самопомочі», то це питання буде на контролі до часу вирішення проблеми. За 11 років організація опрацювала більше 100 тисяч звернень, а це велика армія людей, які навчилися самостійно вирішувати свої проблеми!

Davyd3

Фактично, «Самопоміч» росла і розвивалася на Ваших очах. Як відбувався ріст, еволюція невеликої громадської організації в таку велику і потужну структуру?

Коли я вперше прийшла на роботу, нас було дуже мало. Ми надавали юридичні консультації та працювали у напрямку вирішення житлово-комунальних та соціальних проблем. Пригадую, якось звернулася до нас львів’янка, у якої 15-річна дитина хвора на ДЦП. Вони жили на другому поверсі, матері було дуже важко зносити  сходами дитину на руках. Ми звернулися до голови Шевченківського району з проханням допомогти встановити в під’їзді пандус на другий поверх. Для  гвинтових сходів –  це не просте завдання! Але вирішили  до Великодня зробити подарунок для мами та її дитини. Обіцянки дотримали – дитина з великоднім кошиком поїхала до церкви. Після того було дуже радісно на душі. У світі потрібно робити добрі речі.

Люди до нас тягнулися. А нам було приємно, що нам довіряють, це давало наснаги до роботи. Ми допомагали людям у вирішенні негараздів у всіх сферах життя – від освітлення вулиць до гострих проблем мешканців відомчих гуртожитків. Чимало львів’ян хочуть стати господарями у своїх будинках, але бояться певних моментів. «Самопоміч» постійно закликає мешканців ставати господарями своїх будинків та створювати ОСББ. Для цього ми неодноразово проводили тренінги, «круглі столи» та майстер-класи, щоб краще проінформувати про переваги ОСББ над ЛКП. З нашою допомогою львів’яни створили понад 50 об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.

З кожним роком організація росла і розвивалася, додавалися все нові відділи, тож тепер «Самопоміч» намагається допомагати мешканцям та владі у всіх сферах життя міста.

У вас непроста робота, приходять люди з проблемами, часто роздратовані. Як вдається скерувати їх в правильне русло, а не на сварку одне з одним?

Ми просто не маємо права сваритися, адже це ніяк не допоможе у нашій роботі. Якщо тебе починає тягнути на конфлікти, якщо ти не любиш людей і не любиш своєї роботи – просто змінити місце праці! Звичайно, інколи люди приходять дуже нервові, починаєш заспокоювати. Люди звикли, що чиновники навіть не хочуть слухати, натомість ми завжди не те що вислухаємо, а й беремося допомагати. З людьми дуже важко працювати, тому що люди є дуже різні. Але в будь-якій ситуації знаходиш в собі сили і працюєш далі. А коли перед тобою результат роботи, коли бачиш радість в очах людей, чуєш просто слово «дякую» – тоді хочеться працювати далі.

Хоча інколи бувають такі проблеми, що й сам не сподіваєшся, що це можна зробити. Наприкінці минулого року до нас звернулися мешканці вул. Веселої, 4. Це аварійний будинок, йому більше 300 років. Він весь вкрився тріщинами, деякі сягали 20 см! А  мешканка першого поверху  цього будинку у розпачі звернулася до нас, адже вона не мала змоги перезимувати в тих умовах, а чиновники посилалися на відсутність коштів! Після нашого втручання  розпочався ремонт будинку та виведення його з аварійного стану.

Торік у листопаді Ви стали депутатом ЛМР. Цей статус допомагає вирішувати проблеми мешканців?

Це не панацея, але є козир в рукаві – депутатський запит. Недобросовісні чиновники цього бояться і працюють активніше. Але «Самопоміч» не є в опозиції з владою, ми доповнюємо владу, збільшуємо її ефективність. Якщо «Самопоміч» вирішує більше точкові проблеми конкретних мешканців чи будинків, то в депутатській інженерній комісії ми вирішуємо загальноміські проблеми.

Davyd2

Яким повинен бути Львів і львів’яни, щоб місто з гордістю можна було називати таким, в якому хочеться жити?

Львів дуже змінився за останні 8 років, до нас приїжджають туристи з усього світу, і я ще не від кого не чула, щоб Львів не сподобався. Але розслаблятися не можна, нам є над чим працювати. Люди повинні більше розуміти один одного і допомагати один одному. Львів’яни інтелігентні, добродушні, але ми ще повинні стати господарями свого міста. Потрібно позбутися радянських стереотипів, коли люди чекають, що для них хтось щось зробить. Коли мешканці долучаються до робіт фінансово або фізично, вони починають шанувати цю роботу. Тоді місто розквітає. Для того, щоб Львів ставав кращим, люди повинні самоорганізовуватися, поважати один одного та любити своє місто.

Comments are closed.