Stolyar

Якщо називати чинники, завдяки яким так динамічно розвивається Львів, то слід обов’язково згадати про те, що він є містом інтелектуалів. Власне, Максим Столярчук заслужено належить до когорти молодих львівських інтелектуалів. Він не просто використовує свої економічні знання для розвитку міста, але й працює на перспективу – виховує генерацію професійних економістів у ЛНУ імені Івана Франка. Максим свідомий того, що зупинятися на досягнутому не можна, тому планує використати свої знання та досвід у міські раді, аби ще більше сприяти самореалізації студентів та розвитку Львова як розумного міста.

Як Ваше життя привело Вас до роботи, якою Ви зараз займаєтеся?

Вело життя? Радше, як і у всіх українських патріархальних сім’ях, спочатку вели батьки. Пригадую, з почуттям внутрішнього спротиву сідав в машину батька, який приїхав за мною, щоб забрати з молодіжного табору у Трускавці до Львова, у розпал безтурботного відпочинку і веселощів, для тестування з метою вступу до Львівського економічного ліцею після закінчення 9-ти класів в СШ №49. Трохи пізніше прийшло розуміння – то був ключовий момент у виборі того, чим займаюсь зараз. А ще – це була наука і, певною мірою, тест на вміння визначатись з життєвими пріоритетами. Адже саме життя ставить нас постійно в умови, де ми маємо приймати рішення і визначатись. Уже в ліцеї прийшли перші успіхи, перемоги в обласних і всеукраїнських олімпіадах з економіки. І тоді я зрозумів, що це моє.

Вступив на економічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Закінчив його в 2004 році з відзнакою, паралельно здобув ще другу вищу освіту – юридичну, в цьому ж університеті. Після закінчення вступив до аспірантури. Дотепер моїм основним місцем праці є кафедра економіки підприємства ЛНУ.

Набуті теоретичні знання стараюсь використовувати в своїй практичній діяльності, працюючи за сумісництвом на інших роботах в реальних секторах економіки. На початках, не маючи власного життєвого досвіду я, як і всі діти, був продуктом виховання своїх батьків, і дуже вдячний їм за все те, що вони заклали в мою ментальність, у тому числі правильні моральні засади, ставлення до праці, до людей, до України, до її історії і до історії нашого роду.

Врізалась в пам’ять фраза батька, який, очевидно відчуваючи, що не завжди може приділити мені максимальну увагу, часто цитував слова академіка Сергія Капіци: «Мене виховувала вузька смужка світла з кабінету батька ночами. Я знав, що батько працює».

Stolyar3

Чи можна назвати Львів сприятливим середовищем для розвитку бізнесу та підприємництва?

Помилково було б виокремлювати Львів поміж інших міст країни в плані прозорості, свободи провадження бізнесу, адже усі ми живемо за одним недосконалим законодавством. На щастя, в нашому місті зосереджений величезний людський, інтелектуальний потенціал, що в поєднанні з історичними, культурними традиціями вільного міста дає нам стартові переваги бути першими в багатьох напрямках суспільного життя держави. А ще завдяки прогресивному мисленню та діям міського самоврядування, завдяки ініціативам громади Львова напрацьовано низку переваг, які роблять місто привабливим для інвесторів. Тому, поки парламентарі працюватимуть над законодавством, у Львові потрібно продовжувати виконувати Стратегію розвитку міста та створювати хороший мікроклімат для інвесторів як вітчизняних, так і закордонних.

 Яким повинен бути Львів і львів’яни, щоб місто з гордістю можна було називати таким, в якому хочеться жити?

Я проживаю і працюю в центрі Львова, і все, що є в центрі, мене як мешканця здебільшого влаштовує. Тут цікаво й весело, є місця для культурного відпочинку. Але коли від’їдеш трохи далі, місто вже не таке. Переконаний, з цим погодиться більшість львів’ян. Новий склад міської ради повинен взяти вектор на розвиток інших районів міста, при цьому не забуваючи і про центр. Необхідно збільшити територіальний радіус розвитку Львова. Зрозуміло, що це неможливо робити одним махом, але за мету та ціль варто ставити якомога раніше.

Часто можна чути, що не всі львів’яни добре виховані – це твердження не цілком справедливе. Кожен львів’янин – це індивідуальність. Людина, яка народилася в нашому місті, проживає в нашому місті, може у своїх моральних, етичних цінностях і не відповідати тому високому критерію, який сформувала багатовікова суспільна думка про наш Львів, який доносять нам духовні лідери та моральні авторитети громади. Та це не привід когось ображати. Треба поглиблювати, якщо необхідно, виробити та вдосконалювати етичний кодекс поведінки, але щоб змусити когось його дотримуватися, належить провести масштабну кампанію, правильно його подати мешканцям та заохотити вдосконалюватися.

На моє тверде переконання, людина порушує закон і негідно поводиться в суспільстві, не тільки (і навіть не стільки) через погану спадковість або неправильне виховання. На неї насамперед впливає те, що вона бачить навколо.

Stolyar2

Який досвід та професійні якості Ви будете використовувати для розвитку Львова?

У кожної людини є свої риси, які її характеризують. Я довго думав, яка ж моя риса може принести користь суспільству. Якось зрозумів – це загострене відчуття справедливості і фаховість, якби би пафосно воно не звучало. Я чітко відчуваю межу добра і зла, хорошого й поганого. І якщо я її відчуваю, то можу її відстоювати.

Останнє речення у моїй відповіді на попереднє запитання асоціативно спричинило до розвитку думки в контексті цього запитання.

Так співпало, що я народився в 1982 році, і в цьому ж році американські науковці Деймс Уілсон та Джордж Келлінг сформували знамениту «Теорію розбитого вікна». «Совпадениє? Не думаю», – як кажуть наші закарпатські хлопці–гумористи. Згідно з положенням цієї теорії, розбиті вікна, сміття на вулицях та інші свідчення неповаги людей до встановленого порядку зумовлюють зростання рівня злочинності. Але «Теорія розбитих вікон» досить багатогранна. Можна застосувати її до різних аспектів життя: спілкування, виховання дітей, роботи, проведення дозвілля тощо.

Сміття і недопалки на вулицях нашого міста – це не тільки (і не стільки) проблема культури мешканців і гостей Львова, а, згідно з «Теорією розбитих вікон» – результат недостатньої кількості і непродумана схема розміщення урн для сміття…. І схожих прикладів формування культури людей можна навести безліч.

Тому потрібно працювати над стратегією формування культури людей. Коли вона буде добре подана і сприйнята кожним львів’янином чи гостем міста, вони своєю синергією дії будуть її покращувати. Не можна говорити, що треба зробити щось так, як в інших містах світу – не обов’язково, що воно приживеться тут, якщо воно є за кордоном. У нас має бути своя родзинка і свій чіткий план розвитку.

Тож з огляду на все мною висловлене, бачу наступний сенс моєї діяльності як активного і небайдужого львів’янина:

  1. Львів – це місто студентів. Кожен п’ятий мешканець – студент. Сприятиму їм у використанні свого потенціалу, залученні до вирішення проблем міста, розробки і втілення різноманітних проектів на користь розвитку міста і громади, на користь комфортного проживання і перебування в нашому місті;
  2. Депутат – виразник інтересів своїх виборців. І про це він має пам’ятати не тільки під час виборчої компанії, а й щодня протягом довіреного йому виборцями терміну каденції з депутатськими повноваженнями. Для цього:
    • максимально залучатиму виборців, громадські організації, владні органи до роботи у групах з розгляду і вирішення питань комфортного проживання мешканців у Львові ;
    • всі напрацювання повинні розглядатися, буде забезпечуватися необхідний зворотний зв’язок щодо будь-якої ідеї;
    • всі ідеї, що знайшли схвалення, мають впроваджуватися.
  3. Львів – культурний, туристичний, інноваційний, патріотичний центр нашої держави. Увесь найкращий досвід, нові і креативні ідеї розвитку Львова і громади не повинні пройти повз нашу увагу.
  4. Ресурсами громади розпоряджається сама громада. Одним із найважливіших напрямків моєї діяльності буде впровадження проекту «Партисипативне бюджетування» – системи управління бюджетом міста, яка здатна вирішити соціальні, інфраструктурні, екологічні проблеми міста, удосконалити фінансове планування території.

Comments are closed.