Golyak1

Ми щодня ходимо вулицями міста, ретельно оминаємо неправильно припарковані автомобілі і подумки або вголос лаємося на власників цих авто. На жаль, більшість з нас обмежується лише обуренням, але є серед львів’ян активні люди, які беруться власноруч вирішувати проблеми міста. Серед таких і Мирослав Голяк, який одного дня позбавив Рясне-2 традиційного корку, змінивши схему руху на перехресті, а потім розпочав комплексну боротьбу зі стихійним паркуванням, адже поставив собі за мету зробити Львів комфортним містом!

Як Ваше життя привело Вас до роботи, якою Ви зараз займаєтеся?

Я народився у Львові, провів тут усе дитинство, шкільні і студентські роки. Вчився у школі №8, вивчав німецьку мову, потім у старших класах пішов у Фізико-математичний ліцей. Тоді ж захопився програмуванням і визначив свій подальший курс – вступив на факультет прикладної математики та інформатики Львівського національного університету імені Івана Франка. Після закінчення почав працювати програмістом в ІТ-сфері. Займаюся цим і досі.

Не пам’ятаю, про що мріяв, коли був малим. Але вже у Фізико-математичному ліцеї почав цікавитися транспортом, хоч тоді ще не знав, як стати дотичним до цього. І аж після закінчення університету я знайшов, як долучитися до цієї галузі.

Що формувало Вас як особистість і Ваші погляди на світ?

У дитинстві читав багато художньої літератури, особливо наукової фантастики. Не знаю, як саме, але впевнений, що воно призвело до того, ким я зараз є. Ще  в шкільні роки мені вдалося побувати за кордоном, нас відправляли в Австрію, наприклад. Це виглядало великим контрастом порівняно з Україною, і мені хотілося принести трішки Австрії сюди. Це також заклало підвалини бажання змінювати щось на краще.

Ваша професійна зайнятість зараз – це ІТ, програмування. Як допомагає професійний досвід у буденному житті?

Я спеціалізуюся на інтернеті, веб-сайтах, тому досить давно спостерігаю, як технології проникають у життя. Всі ходять зі смартфонами, почали користуватися якимись цікавими сервісами, тобто нові технології стають центром комунікації людини і всього довкола. Звісно, це дуже допомагає. Наприклад, замовити якийсь товар через інтернет зі США стало дуже просто.

З чого почалося Ваше зацікавлення транспортом і пішохідною інфраструктурою Львова?

Усе почалося з того, що я переселився жити з центру на Рясне-2, а це, мабуть, найвіддаленіший мікрорайон міста. Почав добиратися звідти на роботу, це було неймовірне пекло. На виїзді з масиву, на перехресті вулиць Шевченка і Винниця, був неправильний пріоритет руху машин, і зранку, в час-пік, звідти було дуже важко виїхати. Я побачив можливість суттєво полегшити це, просто змінивши пріоритет руху на цьому перехресті.

В інтернеті знайшов тематичні форуми, познайомився з людьми, які займаються чимось схожим. Тоді мені нарешті вдалося зрозуміти, як це можна зробити. Далі був бюрократичний етап. Знову ж таки звернувся до інтернету, шукав, куди потрібно писати звернення. Взявся за це серйозно, все сфотографував, звернувся в ЗМІ, і приблизно за місяць втілив цю ідею – пріоритет змінили. Стало легше добиратися, і я зрозумів, що не так вже й важко щось змінити. Це стало поштовхом продовжувати робити корисні маленькі покращення.

Так я потрапив у громадську ініціативу «Дайте пройти». Це виявилася платформа небайдужих людей. А соціальні мережі, за допомогою яких ми контактуємо, дають неймовірну легкість для спілкування і поширення інформації, тому всілякі корисні проекти дуже швидко поширювалися. Так було зі стовпчиками, за допомогою яких ми боролися проти паркування автомобілів на тротуарах, так було, коли ми взялися за освітлення пішохідного переходу на проспекті Чорновола. Поширення інформації через соціальні мережі дало неймовірний ефект.

Golyak3

Розкажіть детальніше про свої досягнення в рамках ініціативи «Дайте пройти».

Все почалося зі встановлення стовпчиків. Ми захищали тротуари від автомобілів, які їх вщерть заповнюють і не дають нікому можливості пройти. Особливо звертали увагу на таку вразливу верству населення як мами з візочками. Тоді я ще не був батьком, але тепер ще більше розумію користь від цих стовпчиків. Типова ситуація в центрі міста: тротуар запаркований, люди виходять на дорогу, ризикуючи, що їх зіб’є машина. Особливо коли це роблять мами з візками – це взагалі фантастично.

Ми збирали гроші в рамках групи «Дайте пройти», тоді вона була ще не чисельна і не розрекламована. Це було дещо повільно, але ми зібрали кошти, застовпили першу вулицю. Це був неймовірний ефект, адже, здається, ми були першою групою у Львові, яка щось таке зробила. Журналісти радо висвітлювали цю подію, це дало гарний старт, і коли ми наступного разу збирали кошти, вдалося застовпити у сім разів більшу територію.

Це все було за гроші небайдужих львів’ян, які об’єдналися в групу «Дайте пройти», тому що їх дістало. Наступний збір коштів був значно більшим, і ми були просто здивовані таким ефектом. Головне, що після цього це почали робити районні адміністрації, тобто цим почало займатися місто. Ми дуже тішимося, що показали правильний шлях. Зараз ми цим не займаємося. Максимум –  вказуємо місця, де потрібно оперативно встановити такі стовпці. Місто це робить зараз у промислових масштабах, і ми цьому неймовірно раді.

Далі ми взялися за освітлення пішохідних переходів – це проект, який я розробляв і пропонував. Ми звернули увагу на те, що освітлення в нас погане, і вирішили зробити один зразково-показовий пішохідний перехід за європейськими стандартами. Прочитали, як це роблять за кордоном, багато розвідували про це, їздили дивитися. У результаті – закупили обладнання. Це була досить велика сума – близько 60 000 гривень. Частину коштів ми зібрали самі, а частину доклало українсько-німецьке товариство GIZ. Ми змонтували разом це освітлення, яке вже більше року світить на  пішохідному переході на проспекті Чорновола.

Цього року місто теж зайнялося освітленням, і наша група також хоче ще декілька таких переходів поставити до жовтня. Хочемо скерувати місто у правильному напрямку в цій галузі.

Ще одне важливе нововведення – у комунальному підприємстві АТП-1. Це автобусний перевізник, вони поставили на свої автобуси GPS-навігатори, і оскільки я веб-розробник, то запропонував розробити їм сайт, щоб рух автобусів можна було бачити онлайн. Це моя стихія, і мені було це цікаво. Я звернувся в комунальне підприємство, знайшов однодумців, і ми разом запустили цей сайт. Тепер видно, де саме ці автобуси їздять. Співпрацювали також з розробниками, як займаються програмами з транспортним наповненням для смартфонів. Вони тепер беруть ці дані в АТП-1.

Що ще потрібно змінювати в місті?

Я дуже хочу змінити підхід до ремонтів наших вулиць, їхніх реконструкцій. Усі ці роботи виконуються дуже поспішно, і при цьому на потреби пішоходів часто не звертають уваги. Головне – щоб проект відповідав усім нормам, пройшов усі експертизи і погодження, і все. На цьому закінчується. А далі байдужість, яку ми хочемо виправити. Потрібен правильний баланс інтересів.

До прикладу – нижня частина вулиці Городоцької. Її не так давно ремонтували, але дерева там з’явилися тільки завдяки активістам. Є багато таких речей, які використовуються зовсім нераціонально, скажімо простір. На тій же Городоцькій є вузькі тротуари, де люди тиснуться разом з велосипедистами, є такі місця, де двоє людей не можуть розминутися, хоча поруч – три широкі автосмуги. Вони могли би бути не настільки широкими і вписувалися би в норми. Але проектант не захотів про це подумати, а замовник робіт не хотів цього вимагати. Це байдужість і нераціональність. Вважаю, що це потрібно виправити.

На тематичних форумах є багато небайдужих людей. Ми часто звертаємося з пропозиціями, частину з них враховують, тому що в міській владі також є адекватні люди, які розуміють і допомагають ці речі просувати. Не завжди виходить, але чим більший буде вплив активістів, тим краще.

Яким Ви бачите розвиток громадського транспорту у Львові?

Я давно займаюся цим, популяризую електронний квиток – єдиний квиток для всього громадського транспорту. Якщо говорити більш технічно, то дуже хочеться, щоб місто наймало цей громадський транспорт на певний об’єм виконання робіт і стало посередником між пасажирами і перевізниками.

Наше Управління транспорту повністю в курсі цієї схеми, і вони її хочуть впроваджувати з 2017 року. Але ця дата постійно посувається далі, бо досі депутатський корпус їх не підтримав. І це ще одна причина, чому адекватні люди хочуть стати депутатами – щоб нарешті розвивати це, тому що вже близько двадцяти років цим ніхто не займається, воно працює, як працює. Періодично набігають якісь рейди контролерів, намагаються перевіряти квитки в автобусах, але це все не працює. Нічого не вдосконалюється, бо потрібні базові зміни, а не якісь косметичні поправки.

Golyak2

Як повинен змінитися Львів і львів’яни як його господарі, щоб у нашому місті було комфортно і безпечно жити?

Говоритиму за сферу свого зацікавлення – громадський транспорт і пішохідну інфраструктуру. Хотілося би, щоб Львів став більш дружнім до пішоходів і пасажирів громадського транспорту. Це найбільш вразливі верстви населення, особливо мами з візочками. Це люди, про яких чомусь дбають найменше.

Ми повинні піклуватися більше про своїх мешканців, а не тільки про туристів і красивий центр міста, яким полюбляють прогулюватися туристи. Більшість мешканців живе не в центрі міста, тому треба звернути свій погляд на райони. Є прогрес – цього року багато ремонтних робіт проходять не в центрі міста, ремонтують двори. Це прекрасно, але можна краще. Саме тому ми прагнемо щось змінювати.

А мешканці повинні активніше хотіти щось змінювати, долучатися до цих змін. Це не складно, як я переконався. Влада чує, з нею можна спілкуватися, до неї треба звертатися, про проблеми треба повідомляти і добиватися того, щоб їх вирішували. Тільки так разом зможемо зробити Львів кращим.

Comments are closed.