Yurun1

Нам приємно, що вулиці Львова чисті. Але вони чисті не самі собою, це безумовна заслуга двірників та працівників комунальної сфери, які по кілька разів на день піклуються про те, аби вранці з чистого під’їзду чистою вулицею ми йшли на роботу чи навчання. Поки комунальники дбають про наш комфорт, Ольга Іванівна Юринець опікується працівниками ЛКП, їх належними умовами праці і цікавим дозвіллям.

Як Ваше життя привело Вас до роботи, якою Ви зараз займаєтеся?

Я народилася в мальовничому селі Зашковичі біля Львова, у простій сім’ї. Ще маленькою дівчинкою понад усе любила вчитися. Мабуть, така була Божа воля, що я мала прихильність до науки. Якщо інші діти надавали перевагу мультфільмам, то я воліла навести в хаті лад, закритися і переглядати якісь пізнавальні передачі. І я багато чого взяла для себе і з книжок, і з телебачення, бо батьки не мали на таке  виховання часу, вони дуже важко працювали.

Після закінчення школи я пішла навчатися в технікум легкої промисловості, але оскільки мала схильність до математичних наук, які мені легко вдавалися, обрала економіку і бухгалтерський облік.

Також я працювала на фабриці «Весна» бухгалтером великого цеху на тисячу осіб. Підрозділом керували лише три управлінці. Очолювала цех людина, яка дала мені дуже багато знань і досвіду. Вона  була вимоглива до роботи, навчила мене працювати так, щоб мені ніхто не «переставляв ноги», тобто самостійності на виробництві. Я була бухгалтером цього цеху, проте за відсутності майстра могла його замінити. Ще тоді начальник цеху застосовувала європейську модель керування. Дотепер вдячна їй за важливу науку.

Однак, з легкої промисловості Ви перейшли у сферу житлово-комунального господарства.

У 1984-му я влаштувалася в 204 ЖЕК головним бухгалтером. Вкотре ситуація була такою, що спочатку довелося наводити порядок. Керувала ЖЕКом жінка, і ми разом вивели його в лідери, він був першим у місті за всіма показниками.

Згодом на базі того ЖЕКу я проводила тренінги для інших комунальних підприємств. Паралельно, поки працювала головним бухгалтером, начальник попросила мене очолити профспілкову організацію ЖЕКу. За своїм характером я не могла просто очолити, так би мовити, на папері. Так ми організували в ЖЕКу художню самодіяльність двірників і робітників. Вони одягли вишиті сорочки і заспівали українські повстанські пісні. А в той час при кожному ЖЕКу діяли партійні організації. Я не була партійною, тож вони вирішили навчити мене жити по-партійному. Та не вдалося.

Для працівників ми організовували різні заходи, щоб люди прийшли, посиділи, каву попили, потанцювали, щоб вони розуміли, що адміністрація і працівники – це один колектив. Я завжди виступала на рівні міста, профспілки міста, і цими виступами досягла того, що мене обрали заступником голови міської профспілки. Коли тодішній голова звільнився,  мене обрали головою профспілки міста.

Yurun3

Які основні принципи вашої діяльності? Як працюєте з колективом та які риси намагаєтеся виховати у них?

Принцип простий – працівник повинен бути захищений, але й підприємство має працювати ефективно. Всі знають, що я не захищатиму ледачих чи пияків. Кожна людина повинна на своєму місці працювати, незалежно від посади. Якісне виконання обов’язків є основною передумовою для профспілкового захисту.

Сьогодні у нас великий колектив – близько 3,5 тисяч працівників. У кожного з них непроста робота і зарплатня не найкраща, та тим не менш – більшість працює зразково, і  це бачать львів’яни.

Як вдається комунікувати з такою кількістю людей та ще й спрямовувати їхню діяльність у потрібне русло?

Я щороку збираю людей і розповідаю, які вони мають соціальні пільги й гарантії. Та попри це, вони повинні самостійно вивчати законодавство і знати, що їм належить. Людей слід привчати до самостійності. Нюансів у роботі є дуже багато, тому попри збори, регулярно практикую особисте спілкування з працівниками. Це усуває психологічні бар’єри і допомагає ефективніше працювати з людьми.

Слід віддати належне директорам ЛКП, які піклуються про підлеглих, в скрутних ситуаціях знаходять для них матеріальну допомогу. Ми допомагаємо один одному, як велика дружна сім’я. Тішуся з того, що нашим людям зробиш якесь невелике добро – і вони уже раді і вдячні за це. Піклуємося і про дозвілля колективу, стараємося організовувати поїздки. У Шевченківському гаю провели День Матері, свято Миколая організовували, День захисту дітей. Важливо, що за довгі роки роботи з людьми і я отримала для себе багато, насамперед – досвід, який допомагатиме при прийняття важких рішень.

Скажіть, будь ласка, з 1991 року і до сьогодні, як змінилася ситуація в ЖЕКах? Чи трансформувалася свідомість самих працівників і львів’ян у ставленні до комунального майна?

Звичайно. За останні роки міська влада змусила ЛКП працювати належним чином. Це був не простий шлях, але ми позбулися радянського спадку у житлово-комунальній сфері. Збільшилася економічна ефективність ЛКП, колись комунальні підприємства дотували з міського бюджету, тепер комунальники навчилися давати раду з проблемами лише за допомогою коштів, які сплачують мешканці. Звісно, якщо мова не йде про капітальні роботи.

Змінилася й свідомість мешканців. Люди приходять і дякують за виконані роботи, це мотивує! Важливий показник – «гаряча лінія» міста. У рази зменшилася кількість скарг на недопрацювання з боку ЛКП. Тож тримаємо темп і будемо вдосконалюватися.

Необхідно бути культурними та відповідальними, не нищити те, що вже зроблено. Тому я кажу: змінилося багато. Але хотілося би більше.

Yurun2

Яким повинен бути Львів і львів’яни, щоб місто з гордістю можна було називати таким, в якому хочеться жити?

У нас гарне місто, і воно стане ще кращим за однієї умови – ми усі разом повинні про нього дбати. І влада, і комунальники, і мешканці. Мешканці повинні розуміти, що вони господарі свого міста. За своїм будинком, за вулицями та парками слід доглядати так, як за власною квартирою. Не думаю, що люди кидають папірці вдома під ноги. Я завжди казала, що чисто там, де не смітять.

Українці – працьовита нація, це факт. Кожен із нас повинен думати про те, що він може зробити для свого міста. Якщо кожен житиме за таким принципом, Львів стане одним із найуспішніших міст Європи! Та попри буденні проблеми потрібно пам’ятати про духовне збагачення. Коли людина має духовне багатство, вона по-іншому дивиться на світ.

Comments are closed.