білик1

Павло Білик з дитинства прагнув здобути фах юриста, щоб боротися за встановлення справедливості. Опанувавши право, він у своїй професійній діяльності допоміг багатьом мешканцям захистити їхні інтереси. Сьогодні Павло Білик готовий застосувати свої знання та досвід, щоб стати на захист громади Львова та створити сприятливі умови для її всебічного розвитку.

Як Ваше життя привело Вас до роботи, якою Ви займаєтеся?

Я уродженець мальовничого селища Нижанковичі Старосамбірського району. У 2004 році закінчив школу та вже приблизно з 9 класу вирішив, що буду здобувати юридичну освіту. Завдяки своїм цілям в житті та переконанням відчував потребу завжди допомагати і боротися за встановлення справедливості. Хоча виховувався я в середовищі, де нібито все було справедливо – в любові, доброті та в повазі. Але були такі внутрішні переконання, на які батьки не впливали, тому що вони з юриспруденцією не пов’язані.

Школу закінчив на відмінно і, незважаючи на те, що мав досягнення і в точних науках, ні на мить не задумувався стосовно майбутньої професії. 1 вересня 2004 року мене зарахували на юридичний факультет тоді ще існуючого Західноукраїнського інституту новітніх технологій та управління при Донецькому національному університеті.

Під час навчання у виші почав займатися громадською роботою, з 2006-го року очолив орган студентського самоврядування, яке активно розвивалося. І вже в 2007 році мене обрали до Всеукраїнської студентської ради при Міністерстві науки та освіти України. Для студента це була можливість заявити про себе на всеукраїнському рівні та на рівні Львова запропонувати свої ідеї тим чи іншим вченим радам. А ще це були нові зв’язки та знайомства з цікавими людьми.

З 2008 року стажувався й офіційно працевлаштувався в адвокатській компанії, вибравши для себе сферу приватного права.

білик3

Як склалася Ваша професійна діяльність?

Сфера права досить широка, я не був зв’язаний якоюсь однією дисципліною, мав змогу спілкуватися з великою кількістю людей різних професій та різних поглядів. У квітні 2012 року здав кваліфікаційний іспит для отримання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю та вступив на юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка з метою отримання магістерського ступеня, який здобув через рік.

У своїй діяльності спілкуюся з великою кількістю пересічних мешканців, переважно у Львові, бачу проблеми, які виникають у місті. Доводилося захищати інтереси людей, які боролися з органами самоврядування чи з комунальними підприємствами або навпаки, відстоювати інтереси комунальних структур.

З огляду на життєвий досвід і тверду людську позицію, прийняв рішення попрацювати в структурі органу місцевого самоврядування у Львові, щоб отримати можливість допомогти людям на місцях, допомогти вплинути власною думкою на прийняття рішень депутатського корпусу.

У Вас є досвід роботи в студентському самоврядуванні. Що варто змінити у Львові, щоб якомога більше студентів були зацікавлені у створенні самоврядних спільнот у вишах та самому місті?

Для того, щоб, наприклад, іноземні студенти зацікавились нашим містом і нашою освітньою школою, як мінімум, потрібно продовжувати активно популяризувати євроінтеграційний процес на загальнодержавному рівні. Потрібно максимально швидко дати можливість студентам вільно отримувати візи, а вища школа, своєю чергою, має отримувати все більше й більше можливостей для здобуття іноземних грантів у різних європейських програмах, аби найкращі навчальні заклади Львова здобували визнання за кордоном.

Викладачі наших вищих навчальних закладів нічим не поступаються європейським, хіба що рівнем доступу до інформації. Якщо професорсько-викладацький склад матиме такий самий доступ та можливість реалізуватися, як колеги за кордоном, одержуватиме належну оплату за свої наукові здобутки, то наша освіта матиме найкращі перспективи серед слов’янських народів. Хотілося б, щоб, принаймні, один львівський навчальний заклад був серед перших вищих шкіл України, які увійдуть у рейтинг найбільш успішних вищих навчальних закладів світу.

білик2

Як повинен змінитися Львів та його мешканці для того, щоб наше місто можна було назвати таким, у якому хочеться жити?

Людям насамперед має бути комфортно жити. Тобто, чим комфортніше людині в її середовищі, тим швидше вона розвивається, тим більшу має зацікавленість впливати на те, що її не влаштовує, що хотіла би покращити. Комфортність пояснюється абсолютно просто – приростом населення міста за певний час. Чи збільшується виключно кількість населення пенсійного віку, чи, навпаки, суспільство поповнюється прогресивною молоддю. Важливо, на скільки останнім часом збільшилась кількість інформаційних або інтелектуальних компаній; чи має де знайти собі застосування та молодь, яка здобуває освіту не лише у Львові, але загалом у західному регіоні тощо.

Як на мене, щоб визначити показник комфортності життя у Львові, потрібно проаналізувати, наскільки збільшується позитивна тенденція в розвитку міста – економічному, культурному, наскільки покращилась ситуація з працевлаштуванням чи достатком людей за певну одиницю часу.

Сьогодні серед міст України Львову надається великого значення у стратегічному розвитку країни. Однак, я категорично не погоджуюся з позицією багатьох людей, які стверджують, що Львів – це перш за все культурне місто. Так, у цьому є правда, але сьогодні також розвиваються великі підприємства, виникає великий попит на випускників, які отримали освіту в IT-сфері.

У Львові успішно розвивається запит на точні науки і технічні професії, що мають вплив на інтелектуальний рівень нашої спільноти, на привабливість міста Львова. Відтак, думку львів’ян потрібно брати до уваги, а досвід переймати іншим регіонам України.

Comments are closed.