Bach1 copy

Львів має багато візитівок у різних сферах життя міста – від архітектури до культури та промисловості. Якщо говорити про аграрну сферу – то Львів відомий завдяки компанії «Шувар», яка стала універсальним майданчиком для реалізації агровиробників з усіх куточків України. Роман Федишин створив не просто ринок, він зумів виховати покоління успішних підприємців, які наповнюють міський бюджет. Разом із тим Роман постійно працює задля розвитку міста: піклується про тих, хто цього потребує, створює робочі місця, допомагає закладам освіти, творить Львів, в якому хочеться жити.

Як Ваше життя привело Вас до роботи, якою Ви зараз займаєтеся?

Я народився у Львові, ходив до школи №2. З третього класу займався гандболом і, звичайно, мріяв стати спортсменом. У 9 класі мене запросили в команду збірної України, тож 10-11 класи я провчився в Києві, у спортивному інтернаті. Це величезна школа життя, в колективі, без батьків.

Згодом продовжив спортивну кар’єру і вступив на перший курс Запорізького індустріального інституту, виступав за команду майстрів цього навчального закладу. Пожив не тільки в Західній Україні, а й в Центральній, Південній, Східній. Дуже добре розумію людей, маю там багато друзів і знайомих.

Далі була служба у війську. Частково був у війську, а частково грав за команду майстрів львівського СКА. Однак, в двадцятирічному віці після травми та кількох операцій змушений був залишити спорт. Уже у Львові я закінчив Комерційну академію.

Якщо говорити про речі, які впливали на моє формування, то насамперед слід відзначити заняття спортом та музикою. Вплинуло й середовище, де я виріс – мій двір, школа. Я народився на вул. Володимира Великого, жив в гуртожитку з однією кухнею на 17 родин, туалетом за 50 метрів від будинку. В такому середовищі дуже цікаво було рости дітям. У нас були і підвали, і гаражі, і сарай. Але надзвичайно важко було батькам.

В студентському віці ми вже формувалися разом з колегами-однодумцями. У 1989 році, коли я розпочав навчання в Комерційні академії, зайнявся громадською діяльністю. Ми з друзями створили осередок студентського братства, я був його співголовою спільно з Ярославом Ващишином. Ще під час навчання почав працювати, після третього курсу в нас уже були ятки з фруктами. З часом ці ятки і переросли в компанію «Шувар», яка залишається моїм місцем праці і до сьогодні.

Bach3 copy

Як Вам це вдалося – з кількох яток розбудувати велику компанію?

Це був непростий шлях. Позаду багато спроб, багато різних тем. Ми кілька років шукали свою нішу, чим тільки не займалися. Та попри це наша робота майже завжди була пов’язана з аграрним сектором. Ми переробляли олію, гречку. Будували невеличкий макаронний цех, пекарню, невеличкий завод з виробництва олії, навіть млин будували…

Основний вид діяльності, яким ми займаємося, знайшли через 7-8 років після старту професійної діяльності. На початку 2000 року «Шувар» набрав своїх теперішніх обрисів, і своєю головною стратегічною лінією розвитку визначив ринок сільськогосподарської продукції. Це склалося випадково, але в результаті нам вдалося сконцентрувати всіх основних торгівців, виробників, які приїжджають до Львова. Раніше вони були в центральній частині міста, і їх ганяла міліція. А тепер вони отримали великий майданчик для реалізації власної продукції.

 «Шувар» це не тільки майданчик для торгівлі, але й концентрація великої кількості робочих місць. Скільки людей об’єднує Ваша компанія, скільком дає роботу й допомагає?

В групі компанії «Шувар» безпосередньо працює близько 1000 осіб, але робочих місць ми створили понад 5000, якщо враховувати підприємців, які виросли на наших об’єктах. Мабуть, найбільша наша гордість – це підприємці. Ми бачили, як вони приходили до нас маленькими колективами, поодинці чи родиною. А зараз бачимо сотні успішних і заможних представників середнього бізнесу, які працюють і в продовольчій, і в промисловій сфері.

Своєю головною заслугою вважаємо те, що ми виростили величезну кількість середнього класу. Також разом з нами виросло чимало дрібних сільгоспвиробників, які розпочинали свою роботу з десяти соток землі, а зараз у багатьох це десятки гектарів, на яких вони вирощують високоякісну продукцію і впевнені, що зможуть її збути.

Bach2 copy

На якомусь етапі Ви вирішили зайнятися ще й політичною та громадською діяльністю. Розкажіть про те, що вдалося зробити.

Підприємство «Шувар» не є типовою ні торгівельною, ні виробничою організацією. Основна сфера нашої діяльності – людські стосунки з виробниками та орендарями. Ми розуміли і бачили, що людина може бути задоволеною тільки тоді, коли в неї все буде добре, коли вона буде впевнена за своїх дітей, коли в неї буде впевненість у тому, що буде з нею в старості.

Оскільки ми розташовані на Сихові, який у кінці 1990-их – на початку 2000-их років був проблемним районом, до нас зверталося дуже багато людей по допомогу. В нас є цілий напрям роботи з дітьми та молоддю. Відтоді, як підприємство створилося, ми співпрацюємо з директорами шкіл, садочків, педагогічними колективами. На Сихові є прекрасні школи, які ми намагаємося підтримувати і в спортивній, і в культурницькій роботі.

У нас є багато звернень від людей, які потребують соціальної опіки. Про це не хотілося би говорити, але ми вважаємо своїм обов’язком перш за все працювати з мешканцями, допомагати тим, хто цього потребує. Але не забуваємо і про працездатне населення, адже перш за все забезпечуємо таких людей робочими місцями.

Яким повинен бути Львів і львів’яни, щоб місто з гордістю можна було називати таким, в якому хочеться жити?
Наше підприємство локалізоване на Сихові. Якщо ми згадаємо, яким був цей район 15 років тому і який він є зараз – це небо і земля. Ми, сихівчани, пишаємося тим, що нам вдалося зберегти сихівський кінотеатр, сихівський ліс,  наш сихівський дух. Наша церква має сьогодні найбільшу громаду у місті.

Та попри це, мене турбує якість робочих місць, які створюються у Львові. Дуже добре, що в нас розвивається ІТ-сфера, туризм. Я переконаний, що Львів – це високоінтелектуальне місто. В нас повинна бути також і наука, і складне технологічне виробництво. Цього бракує. Потенціал цього ж Сихівського району надзвичайно великий. На щастя, в нас працює завод «Іскра», хімічний та ізоляторний заводи, але потрібно долучати все нових і нових інвесторів, розвивати промисловість.

Місто повинно більше звернути увагу на тих, хто створює робочі місця. А їм потрібно дуже мало – належна підтримка та прозорість діяльності. Головне – створити рівні умови для всіх, щоб людина знала, що якщо вона отримує міські ресурси – чи землю, чи майно – вона отримує їх на зрозумілих, рівних умовах.

Comments are closed.