bula

Розбудова міста – це одна з основ його розвитку. Сергій Була належить до справжніх будівничих міста. Він не просто практично використовує свої знання будівельної справи, але й готує нову генерацію будівельників. Досвід та знання, здобуті за роки відданої праці, Сергій Була спрямує на створення можливостей для самореалізації студентів та  розвиток естетичної і комфортної будівельної інфраструктури Львова.

Як Ваше життя привело вас до роботи, якою Ви займаєтеся?

Я народився у 1979 році у Львові. У дитинстві, як і всі діти, мріяв швидше закінчити школу, вступити до університету і стати дорослим. Тоді був непростий перехідний період, Україна тільки отримала незалежність, були проблеми і з роботою, і взагалі з господарством. Це дало мені розуміння, що все в цьому житті залежить тільки від мене.

Мої батьки були звичайними службовцями, працювали в будівельній сфері. Це вплинуло на мій вибір професії. Закінчив Національний університет «Львівська політехніка» з відзнакою, здобув спеціальність «Промислове та цивільне будівництво» і вирішив вступати до аспірантури. Згодом захистив кандидатську дисертацію і залишився працювати в університеті, тому що це було цікаво. Крім того, займався також практичним проектуванням будівельних конструкцій та будівель.

Хто чи що сформувало Вас як особистість, поставило на шлях, яким Ви йдете?

Першою чергою, це батьки. Пізніше, у студентські часи, в мене було багато друзів, які на мене впливали. Це були інтелектуали, які мали відповідні захоплення, брали участь у громадському житті. Багато з них зараз, на жаль, емігрували й обіймають посади в менеджменті закордонних фірм. Тут вони не мали можливості так швидко розвиватися. Ми зростали разом у команді людей, яким щось треба було від цього життя. Саме коло друзів дало поштовх до того, ким я є. Це була правильна компанія.

А зараз – це сім’я, яка мене у всьому підтримує, додає сили. Коли я в чомусь сумніваюся чи потребую поради, завжди можу розраховувати на підтримку рідних.

bula3

Ваша професійна діяльність пов’язана з підготовкою молодих кадрів. Які виклики постають перед студентами після закінчення вишу?

За час, що я працюю в «Львівській політехніці», я був секретарем ДЕК з захисту робіт, тож маю багато контактів з тими людьми, які починають свій шлях після закінчення вишу. Це вже сформовані особистості, й існує проблема в тому, що в нашому місті вони не завжди можуть себе проявити.

Будівельна праця, звичайно, має попит, але було би добре, якби випускники мали вже напрямки, за якими могли би рухатися. Щоб вони не почувалися як розгублені діти на роздоріжжі, а на старших курсах за допомогою практик долучалися до життя міста.

Кожен львів’янин – це і є місто. І якби було в якійсь програмі відображено, що люди, які закінчують ВНЗ, мають можливість розвиватися в конкретних галузях роботи міста і при бажанні там працювати – це стало б чудовим стартом для студентів.

Що може міська влада зробити для того, щоб і викладацький колектив, і студентство могли розвиватися?

Вважаю, що необхідна інтеграція випускників у господарку міста. Варто зазначити, що вони й так беруть у ній участь, працюючи на підприємствах, але роблять це не безпосередньо, а опосередковано. Ця інтеграція може відбуватися шляхом спеціальних програм, тренінгів, курсів.

Ми насправді випускаємо хороших спеціалістів у своїй професії та спеціалізації, але було би добре цим випускникам додати таких рис як лідерство, вміння шукати контакти як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Тобто, потрібне пристосування вузьких галузевих знань до життя. Якщо говорити про будівництво, то це може бути робота з партнерами в суміжних спеціальностях.

Повинне бути бачення загальної роботи після того, як студенти закінчують свій ВНЗ. Думаю, що це питання місцевої влади. Випускнику дають знання, але місто має його запросити і прийняти. Не тоді, коли людина вже закінчила університет, а ще на старших курсах залучати шляхом тематичних тренінгів, загальних днів науки, днів міста. І це може відбуватися спочатку на волонтерських засадах. Згодом ці люди продовжуватимуть підтримувати контакт з містом у себе на підприємствах, і це буде велика потужна родина у вигляді доброго місцевого самоврядування.

Що потрібно робити для того, щоб львівські будівлі були естетично привабливими, а незаконне будівництво у недозволених місцях зникло з нашого міста?

Рецепт тут простий, не треба придумувати велосипед. Я був у багатьох країнах Європи, і там також будинки виростають дуже швидко і якісно. Але, на відміну від нас, у потрібних місцях.

По-перше, треба дотримуватися правил. По-друге, ці правила повинні бути прозорі. Ці два пункти вже дозволяють навести порядок. У нас немає поганих будівельників, вони працюють швидко та якісно. Будинки ростуть, і це добре. Вони повинні рости, тому що будівництво – це кров економіки. Є робочі місця, відбувається рух коштів. Але це має бути цивілізовано і прозоро, щоб людина розуміла, який об’єкт будується, і знала, що забудовник дасть для території не тільки будинок, але й вирішить проблему інфраструктури. У цьому якраз у нас немає порядку, а це мало би бути завданням місцевих громад.

bula2

Які знання, досвід, професійні якості Ви будете використовувати для розвитку Львова?

Оскільки я будівельник і представник вищого навчального закладу, то можу долучитися до вироблення стратегії розвитку будівельної інфраструктури, її регулювання. Також хочу докластися до створення містків, які би з’єднували випускників вишів з містом.

Мені близькі стратегії розвитку Львова, які започатковані «Об’єднанням «Самопоміч»: комфортне і розумне місто. Це дві стратегії, які поєднують мою зацікавленість у будівництві, як галузі та в освітянстві, як у способі формування не тільки навичок, але й моральних цінностей. Думаю, що на стику цих двох галузей я зможу принести користь нашому місту та його мешканцям.

Що бракує Львову та львів’янам, щоб наше місто можна було назвати таким, у якому хочеться жити?

Ми звикли розділяти поняття  «Львів» і «львів’яни». Але воно єдине, наше місто – це і є його мешканці. Якщо ми будемо смітити і скаржитися, як усе брудно, то так і буде. Якщо ми будемо бачити, що порушуються правила паркування, забудови тощо і не будемо скаржитися на це, а просто проходити повз, то все так і залишиться. Тут багато залежить від ініціативності львів’ян, від нашого бажання, можливостей і розуміння, що все можна змінювати.

Львів’яни й українці загалом вже сказали, якими мають бути наші міста й країна. Це напрямок європейського розвитку, але позитивного, бо Європа також різна. Є приклади сучасних європейських економік, які розвиваються, є приклади також європейських економік, які у свідомості й сприйнятті є нижчими, ніж у Львові. Вони стали частинкою Євросоюзу, але, за моїми спостереженнями, в них дещо залишилося таке ж, як і  було – неприбрані й неосвітлені вулиці тощо.

Нам треба будувати свою країну та своє місто за кращими європейськими традиціями.

Comments are closed.