Brunets1

Попри активну зайнятість професійною діяльністю, необхідно знаходити час для громадської роботи. Революція Гідності змінила кожного з нас, змінила і Тараса Григоровича. Уже понад рік свій вільний час він приділяє роботі над безпекою львів’ян, а професійним досвідом та економічними знаннями готовий поділитися заради добробуту усього міста.

Як Ваше життя привело Вас до роботи, якою Ви зараз займаєтеся?

У дитинстві я хотів бути військовим льотчиком, але не склалося. Після 8 класів вступив до технікуму радіоелектроніки, опісля спробував вступити до Львівського політехнічного інституту, але тоді мені це не вдалося. Тож в мене не було іншого варіанту – мусив іти працювати. Спершу працював у брокерській фірмі, був одним з перших брокерів на універсальній українсько-сибірській біржі у Харкові. Це був початок 90-х, поняття бізнесу тільки зароджувалася. У нас була посередницька робота – пошук сировини, товарів, клієнтів. Згодом працював у Фонді соціальної адаптації молоді України. Ми починали свою діяльність з допомоги молодим фермерам, була ціла державна програма. Так, зараз це звучить доволі кумедно, але в ті часи було таке поняття як молоді фермери. Насамперед ми кредитували підприємців, які активно реєструвалися і потребували сільгосптехніки. Ми домовлялися з постачальниками, доставляли техніку в Україну. Коли державна програма себе вичерпала, ми створили комерційну структуру «Регіональний центр технічного забезпечення сільського господарства», який займався постачанням сільгосптехніки. З часом зацікавилися важкою будівельною технікою, першими привезли китайські трактори в Україну. Це був важкий період для бізнесу – шалена інфляція, товар за час доставки міг здорожчати у кілька разів! Тоді працювали бартерні схеми, наприклад, ми міняли техніку на цукор, а цукор потім здавали на завод солодкої води.

Потім настала ера приватизації, тоді ж створили інституцію, яка називалася реєстратори – організації, які вели облік прав власності на цінні папери. Вони не продавали акції, не купували, а просто вели реєстр різних акціонерних товариств. У 1998 році я очолив таке підприємство, а у 2011 році цю інституцію «поховав» тодішній президент. Тобто, з 1998-го –  я на ринку цінних паперів, займаюся  цим дотепер.  Як  депозитарна установа, ми проводимо операції купівлі-продажу цінних паперів, обслуговуємо акціонерні товариства. Це доволі вузька спеціальність, але, тим не менш, цікава.

Brunets3

Що чи хто сформував Ваші життєві орієнтири, допоміг стати на шлях, яким Ви зараз ідете?

Свого часу на мене справила велике враження трилогія Теодора Драйзера «Фінансист», «Титан» та «Стоїк». Та попри це, я завжди говорив і продовжуватиму говорити, що без підтримки і розуміння коханої людини ніколи не зможеш стати успішним. У моєму житті були різні моменти, злети і падіння, та в будь-якій ситуації моя дружина вірила в мене – це додає наснаги та впевненості у своїх діях. Сім’я спонукає до дії, особливо чоловіків. Якби не моя сім’я, я б зараз був зовсім іншою людиною. І хоча більшість свого часу ми проводимо на роботі, завжди потрібно пам’ятати, що сім’я – це твій головний обов’язок.

Попри роботу, Ви знаходите час турбуватися про громадську безпеку у Львові. Як і коли з’явилося бажання подбати про місто?

Революція гідності змінила багатьох українців, мене і мою родину в тому числі. Апогеєм у Львові стала Ніч гніву. Коли стало зрозуміло, що в місті хаос, що немає міліції… Тоді на вулиці вийшли люди з загостреним почуттям справедливості і взяли під контроль громадський порядок. Це один з найяскравіших прикладів самоорганізації громади. З того часу у нас з’явилося чимало організацій, які патрулюють вулиці, а Центр безпеки міста зумів всіх їх об’єднати заради спільної мети – забезпечення спокою у Львові.

Сьогодні активно допомагаю Центру безпеки міста своїми порадами. При «Об’єднанні «Самопоміч» функціонує експертна група з безпеки міста, де ми з колегами регулярно обговорюємо принципи охорони мешканців Львова та туристів. Нам вдалося реанімувати муніципальну дружину, підготувати свої правки на законодавчому рівні. Незважаючи на всі мої справи, питання безпеки міста стало для мене пріоритетним.

На Вашу думку, як потрібно організувати систему безпеки у Львові?

У всьому світі охорону правопорядку насамперед підтримують муніципалітети, адже саме місцеві органи влади зацікавлені у безпеці у своїх містах. Тому є великі надії, що Закон «Про муніципальну варту» буде доопрацьований і розширить повноваження патрульних муніципальної варти. На мій погляд, «муніципали» повинні підтримувати спокій на вулицях, боротися з неправильним паркуванням, незаконними рекламними площинами, слідкувати за збереженням благоустрою. А правоохоронні органи повинні запобігати злочинам.

У питаннях безпеки та й в інших сферах життя міста доленосні рішення часто приймають депутати. Якими повинні бути народні обранці, які функції виконувати та як ставитися до своєї роботи?

Депутат – це посередник між бажаннями мешканців та можливостями влади. Насправді це дуже складна та відповідальна робота. Думаю, що депутати повинні бути професійнішими від тих, що ми бачимо зараз. Робота в місцевих радах – не додаткове громадське навантаження, це повинно бути щось більше. Постійне спілкування з людьми, вирішення їхніх проблем – це не просте завдання. Місцеві ради потрібно оновлювати, туди повинні прийти нові обличчя, так би мовити, свіжа кров. Коли люди сидять по кілька каденцій в раді, вони вже не думають про розвиток, вони з роками виробили стандартні алгоритми для своєї роботи, щось нове їм не під силу.

Brunets2

Яким повинен бути Львів і львів’яни, щоб місто з гордістю можна було називати таким, в якому хочеться жити?

Усе просто – люди повинні бути відповідальними за власне місто. Не кидати сміття повз урну, пропускати пішоходів, паркуватися згідно з правилами – це дрібниці, але з них починаються глобальні зміни. Потрібно виробити в собі почуття патріотизму львів’янина, яке виявлятиметься не на словах, а у конкретних вчинках. Твоя країна починається з твого дому, з чистоти під’їзду і технічного стану будинку. Про це потрібно дбати самотужки.  Потрібно бути патріотом, починаючи зі свого будинку, вулиці, кварталу – тоді ми збудуємо ідеальну державу.

Чого бракує Львову на законодавчому рівні? Децентралізації! Місто повинне саме вирішувати, на що витрачати кошти, куди інвестувати та що розвивати. Тоді житимемо в зовсім інших реаліях!

Comments are closed.