малерик1

Допомагати тим, хто цього потребує – це завжди було життєвим кредо Тетяни Малерик. Усе своє життя вона працювала над тим, щоб відновити справедливість: розслідувала злочини проти життя та здоров’я мешканців, надавала юридичну допомогу жителям Залізничного району, активно долучається до життя парафії. Сьогодні Тетяна Малерик готова сконцентрувати свої зусилля для того, щоб Львів став безпечнішим та соціально відповідальнішим містом.

Як Ваше життя привело Вас до роботи, якою Ви займаєтеся?

Я народилася 20 червня 1983 року у сім’ї простих малярів. Мої батьки дуже переймалися, щоб ми з братом отримали хорошу освіту. Ми навчалися спочатку в школі №40, пізніше – школі №58 з поглибленим вивченням історії та права. Згодом вступила до Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, яка мене дуже зацікавила своєю науковою школою і матеріальною базою. Оскільки навчалася на слідчо-криміналістичному факультеті, вирішила, що свою первинну діяльність в юриспруденції розпочну саме з роботи слідчого.

Як склалася Ваша професійна діяльність?

Після закінчення вишу повернулася до Львова й працювала слідчим у Залізничному райвідділі міліції. На початках, звісно, було дуже важко, але відчуття загостреної справедливості не дозволяло опускати руки. Впродовж першого року позитивно себе зарекомендувала і пройшла стажування у відділі розслідування тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть людини. Згодом цей відділ був реорганізований у відділ розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи. Я багато чого навчилася саме в розумінні проблем людей, стежачи за долями і потерпілих, і обвинувачених. У справах прослідковувались складні життєві долі людей, до яких призводила саме соціально-побутова невлаштованість життя.

У 2011 році переді мною постав нелегкий вибір: або домовлятися зі совістю, або піти й продовжувати свою діяльність вже поза правоохоронною системою. Я обрала друге, бо не звикла домовлятися зі совістю і, як віруюча людина, знала: все, що робиться – до кращого.

Коли звільнилася з правоохоронних органів, то вирішила заспокоїти душу, тому що це важка робота, постійно доводилося мати справу з негативом. Я почала більше вивчати життя парафії, церковного середовища і побачила, що є безліч сфер, де можу допомагати людям. Так почалося моє парафіяльне життя у Церкві Вознесіння Господнього на вулиці Любінській.

З Божою допомогою влаштувалася юристом в Залізничну районну адміністрацію. Це був новий досвід роботи, моя діяльність пов’язалася з галуззю цивільного, господарського права. Я також зіштовхнулася з життєвими проблемами наших мешканців, зокрема, Залізничного району, побачила проблему, яка постійно турбує людей – врегулювання питань самочинного будівництва, перепланування.

малерик3

Який Ваш досвід, знання та професійні якості Ви використовуватимете в депутатській діяльності для розвитку Львова?

Перше, чого я навчилася, працюючи в правоохоронній системі та адвокатом у Залізничному районі – це спілкуватися з людьми, вміти їх вислухати і почути. Я вважаю, що цей досвід мені обов’язково допоможе, оскільки в багатьох випадках люди приходять тому, що хочуть бути почутими. Насправді їхні проблеми не завжди глобальні, просто їх потрібно почути і робити перші кроки до їх вирішення.

Досвід у правоохоронній системі допоможе мені в розвитку кампанії «Безпечне місто». Я дуже люблю Львів і хотіла би, щоб наші мешканці, а також кожний, хто приїде до нашого міста, почувалися безпечно будь-де: чи то в центральній частині, чи на околицях. У нашій парафії є мрія створити біля церкви комплекс християнської дитячої творчості, де діти могли би розвиватись у різних напрямках мистецтва чи спорту, духовно і фізично. У нас є чудовий парк, зусиллями громади ми намагаємося тримати його в чистоті, але є ще територія, яку потрібно облаштувати, зробити культурний центр, де батьки могли б відпочивати з дітьми і почуватися затишно.

Як повинен змінитися Львів та його мешканці, щоб наше місто можна було з гордістю назвати таким, де хочеться жити?

У нас багато ініціативних молодих людей, які групуються, щоб організовувати свій вільний час, створюють різні спортивні клуби для дітей, особливо в тих частинах міста, де їх мало. У нас усе є, нам потрібно це розвивати і зберегти – і культурну спадщину, і здоров’я.

Обов’язково потрібно побороти байдужість громадян, особливо одне до одного, не треба відвертатися від самотніх людей, допомагати дітям з дитячих будинків, навчати на своїх позитивних прикладах. Також важливо підтримувати сім’ї учасників АТО, Героїв Небесної Сотні.

У своїй роботі я зустрічалася із раніше судимими людьми, і їм теж потрібно давати шанс реалізувати себе в житті. Часто вони залишаються наодинці, але живуть поруч з нами, тому те, як вони надалі влаштуються, буде впливати і на нас. Якщо ми від них відвернемось, то насамперед нашкодимо собі. Потрібно організовувати центри соціальної реабілітації для них, бо це не втрачені люди. Потрібно залучати їх до праці, щоб вони навчилися самостійно заробляти гроші. В цьому допоможе розвиток християнських центрів, куди зможуть приходити раніше судимі люди, і їх там не осуджуватимуть, а прийматимуть такими, які вони є.

Також треба підвищувати правову свідомість громадян, повернути довіру до правоохоронної системи, яка в нас підірвана.

малерик2

Як можна повернути довіру до правоохоронних органів у Львові?

По-перше, треба змінити ставлення правоохоронців до людей. Це те, що завжди відштовхувало. Наша нова поліція себе дуже непогано проявляє. По-друге, правоохоронцями мають бути люди, для яких це релігія. Це повинні бути патріоти, фахівці, які прагнуть розвиватися.

Моя остання посада була пов’язана з розвитком криміналістичної науки і втілення її в розкриття злочинів. Наша методика вже дуже застаріла, навіть у сусідній Польщі криміналістика пішла набагато вперед, вона впроваджується в життя. Там багато результатів швидкого розкриття злочинів, що якраз створює авторитет правоохоронної системи і повертає довіру до неї. Бо без розвитку цієї науки ми будемо топтатися на одному і тому ж місці.

Це мають бути люди, які прагнуть розвиватись і впроваджувати нове. Бо існує методика, тактика, техніка, але є й апатія у людей, які не хочуть впроваджувати все це. Ну і, звичайно, перш ніж питати в людей за якусь відповідальність, треба їм дати відповідні матеріальні і соціальні гарантії. Не може слідчий, який розслідує особливо тяжкі злочини, сидіти в обдертому кабінеті, в страшному приміщенні. Не може, бо до нього на допит приходять, і він у своєму кабінеті повинен почуватися авторитетом, вдома повинні і стіни помагати. Але коли до нього приходить на допит людина, або, скажемо так, якийсь злочинець, який бачить, що він сидить у такому кабінеті, він зразу розслабляється, бо розуміє, що тут можна вирішити всі питання.

Якщо змінити це, людина буде більше дорожити своєю роботою, своєю соціальною захищеністю. Тоді повернеться престиж професії, і питання про хабарі й корупцію самі зникнуть. Це те, що буде найбільш дієвим у боротьбі з корупцією.

Як необхідно підтримувати воїнів, які повернулися зі зони АТО й переселенців із східних областей України?

Це обов’язково потрібно робити, і вирішення цих питань потрібно врегульовувати нормативно, щоб люди отримували якісь гарантії. Необхідно сприяти переселенцям у забезпеченні житлом, допомагати родинам. Обов’язково потрібно допомагати адаптуватися воїнам, які повертаються, допомагати родинам, які втратили в зоні АТО своїх рідних, близьких, родинам героїв Небесної Сотні.

У нас створюються реабілітаційні центри, але не кожна людина вийде з дому і піде в цей центр. Дуже часто люди замикаються. Їх треба просто провідати, поговорити, зайти, запитати, чи все у вас добре, чи потрібна якась допомога. Тоді людина відчує, що вона комусь потрібна в цьому житті.

Я розслідувала вбивства у мирний час. Не кожен чоловік, працівник чи слідчий міліції вмів себе згрупувати і працювати в таких складних умовах. А що вже казати про людей, які були на війні, бачили це все навколо. Чоловіки найчастіше замикаються в собі. Викликати їх на розмову так само дуже непросто. Але починати потрібно, наприклад, зі звичайних зустрічей для воїнів. А вже до зустрічей можна залучати психологів, щоб вони в неформальній обстановці змогли визначити шлях, яким можна іти далі.

Comments are closed.