prod

Львів – це унікальне місто, яке поєднує історичний шарм та сучасні рішення. Над збереженням унікальних архітектурних пам’яток у Львові активно працює митець-реставратор Віктор Проданчук. Він переконаний, що розвиток суспільства повинен ґрунтуватися на повазі до того, що залишили попередні покоління львів’ян. Віктор Проданчук знає, як зберегти старий Львів для майбутніх поколінь та як потрібно розвивати сучасне мистецтво в міському просторі.

Як Ваше життя привело Вас до роботи, якою Ви займаєтеся?

Я народився 4 лютого 1975 року в місті Дунаївці Хмельницької області. Мій тато художник, я також малюю з дитинства, тому після 8 класу вступив у  коледж у місті Косів Івано-Франківської області, де провчився шість років за спеціальністю «художня обробка металу». Косів мене захопив, мені подобалося це місто, мене там добре прийняли.

Якось нас, студентів, повезли на екскурсію до Львова. Це місто мене зачарувало, і я почав мріяти приїхати сюди навчатися і жити. Після закінчення коледжу вступив до Львівської академії мистецтва, і моя мрія здійснилася. На останніх курсах почав активно творчо працювати, в мене було багато виставок в Україні та за кордоном. Мої роботи є і в приватних колекціях, і в закордонних музеях.

Як склалася Ваша професійна діяльність?

Після Академії мистецтва присвятив себе… мистецтву. Коли відбулася перша виставка, вдома не мали за що хліба купити, а в мене вже була маленька дитина. Розумів, що потрібно щось робити. Поїхав до Києва, працював в «Укрреставрації». У той час реставрували такі відомі споруди як Успенський собор Києво-Печерської лаври та Михайлівський Золотоверхий собор, де є близько 30% моєї різьби в  іконостасі.

Згодом повернувся до Львова, працював на різних фірмах, також займався різьбою по дереву. А потім пішов у мистецтво, почав організовувати виставки, але грошей на життя це не приносило, стало важко, і я почав шукати, де заробити. Зрозумів, що маю працювати сам на себе. Організував успішну кузню. Свій колектив стараюся націлити на результат. Та й фірма наша – це бізнес-сім’я.

Також вже п’ять років ми працюємо з GIZ над реставрацією пам’яток архітектури. Відновлюємо балкони, фасади, дахи, двері, вхідні брами в центральній частині Львова, зокрема, на площі Ринок. За цей час відновили понад 40 пам’яток архітектури. Ще на першому об’єкті ми пообіцяли самі собі, що робитимемо все так, що за це не буде соромно.

У свій час моя кузня працювала на Київ, на замовлення олігархів, я дуже багато заробляв. На реставрації отримую менше, але ця робота мені більше подобається. Бо там ти зробив і воно десь стоїть, а тут ходиш у неділю і пишаєшся, воно залишається і зігріває серце. Я отримую від цього задоволення.

Але все-таки не відходжу від мистецтва, воно мене тримає. Завжди прагну рухатися вперед, ніколи не зупинятися на досягнутому і до кінця днів своїх вдосконалюватися. Це моя ціль.

prod3

Розкажіть про Вашу громадську активність.

Ще під час навчання в Косові я був активно проукраїнський, ми виносили прапор України, допомагали скидати пам’ятник Леніну. Це був студентський запал. Коли вступив до Львова, то їздив у Київ на Революцію на граніті. Згодом був на Помаранчевій революції.

Під час Революції Гідності активно працював, ми організували штаб, відправляли людей у Київ, допомагали їм коштами, збирали продукти, чергували цілодобово. Там я познайомився з хлопцями з «Варти-1», ми разом працювали, я є членом цієї організації. Хлопці займаються більше патрулюванням, а я культурною сферою, але ми співпрацюємо.

У нас є благодійних фонд, який допомагає учасникам АТО. Також планую створювати проекти, щоб отримати кошти на відновлення пам’яток архітектури, соборів. Писатиму грант на відновлення Поморянського замку, який зараз у жахливому стані, але в майбутньому може бути шикарною пам’яткою архітектури. Мені болить за знищені пам’ятки, потрібно щось із цим робити.

Хто такий депутат місцевої ради та як він повинен працювати?

Перш за все, депутат місцевої ради має піти в свій округ і записати все, що турбує людей, що варто покращити, їхні пропозиції та вимоги. Будучи депутатом, він має старатися робити все для того, щоб дати мешканцям відповідь на їхні потреби. Так повинен працювати будь-який депутат: він має робити все для того, щоб людям, які його делегували, стало краще жити. А як це зробити – це вже питання його розумових здібностей, натхнення і вміння реалізовувати проекти.

prod2

Як повинен змінитися Львів та його мешканці, щоб наше місто можна було назвати таким, де хочеться жити?

Львів’янам бракує розуміння того, що відбувається в місті. До прикладу, ми реставруємо балкони, вже багато зроблено. Це коштує від 40 до 70 тисяч гривень. Приїхали німці, міський бюджет виділяє кошти, і людина має заплатити всього 500 гривень для того, щоб зробили балкон. Треба бути щасливим, що це роблять.

Також ми займаємося встановленням домофонів у будинках. Є чимало ініціативних людей, які хочуть це зробити, а декому байдуже.  Маємо дуже багато подяк від людей, бо як тільки встановимо домофон, під’їзд вже інакше виглядає. Як тільки зачиняються двері, будинок стає власністю людей. Потрібно, щоб усі львів’яни розуміли, що їхній дім – це не тільки квартира, але й весь будинок – теж їхній загальний дім.

Я розробив проект встановлення на пішохідних переходах сонячних батарей. Вважаю, що це наблизить нас до Європи, і чим далі ми будемо рухатися в цьому напрямку, тим далі ми будемо від Росії, менш залежними від них. Ми працюємо над тим, щоб місто ставало кращим.

Треба проявляти ініціативу, шукати кошти. Самим можна щось потрошки робити. Якщо кожен робитиме щось для міста, в нас все буде гаразд.

Comments are closed.