Вихід на пенсію як початок нового етапу у житті

У резюме пана Рональда ніщо не віщувало, що в 69 років Рейган стане президентом США і пробуде ним два терміни. Нельсон Мандела став президентом ПАР в 1994 році у віці 74 років. Уїнстон Черчілль уперше став прем’єр-міністром в 65 років, а свій другий термін на цьому посту він розпочав в 1951 році, коли йому було 77. Бхактиведанта Свамі Прабхупада, індуїстський вайшнавський релігійний діяч, заснував Міжнародне товариство свідомості Крішни у віці 69 років. Мікеланджело приступив до роботи над фресками Сікстинської капели, коли йому вже виповнився 61 рік (робота над Сікстинською капелою тривала п’ять років). Таких прикладів можна навести ще чимало. То чому ми постійно зіштовхуємося з віковими упередженнями? Причому, не лише у спілкуванні з іншими, але й з самими собою?

Чому повинні доводити, що наш досвід і вміння не зникають в мить виходу на пенсію? Тим паче, що «пенсійний вік» піднімають і в усьому світі, і в Україні.

Оксана Рубай – красива, розумна і вольова. Їй ще далеко до пенсії і до сумного відчуття старіння. Чому ж саме вона займається болючими питаннями людей похилого віку?

Більшість з тих, з ким ми працюємо, – повні сил і енергії. Розподіл за віком я взагалі вважаю недоцільним. Приходьте на нашу зустріч – самі про все дізнаєтесь, – зауважує депутат Львівської міської ради від «Об’єднання «Самопоміч» Оксана Рубай під час програми «Формування загальноміської стратегії щодо підтримки людей поважного віку» на 2019 рік.

  • Перехід на пенсію «ламає» психологічно багатьох людей. Як працювати з ними, що ви пропонуєте?
  • По-перше, ми недооцінюємо їх. Це якраз те, що ми обговорили на панелі «Стратегічний план міста для старших людей». Ми називаємо їх скринями. Так, вони мають в собі багато досвіду, вміння, навиків. Це треба виймати і використовувати. А, по-друге, багато хто вважає, що вихід на пенсію – це кінець життя. А це навпаки – початок нового етапу. Попри те, що є труднощі, але вони є у кожного покоління, у кожному періоді життя свої. І навіть не в коштах питання, а в ставленні до життя.
  • А самі люди пенсійного віку, як реагують на ваші зустрічі і обговорення?
  • Звісно, приходять найактивніші, ті, котрі хочуть змін у житті. Вчитися змінювати і самим бути тією зміною. Але наше завдання – напрацювати стратегію для всіх. Тобто і для людей, які вдома, які соціально незахищені, яких утримують діти, і тих, у кого нема таких дітей. Для людей, які мають бізнес, хоч самі вже на пенсії. Ми маємо охопити всі категорії. Тому таких стратегічних сесій, таких дискусійних панелей буде багато. Але що цікаво – нас вже не перший раз запитують про дискусійні клуби для молоді! Щоб спілкуватись і робити «звірку своїх вікових бачень»! Це також дуже важливо. Одна справа, коли ти вдома маєш молодших – дітей, онуків, спілкуєшся з ними, чуєш їхню думку, а інша – коли ти з чужою дитиною спілкуєшся без упереджень.
  • А як це можна організувати?
  • Ми вже все організували. 9 листопада ми матимемо «Дискусійну панель поколінь» в конференц-залі фонду Віталія Ковтуна (поблизу храму Петра і Павла), який спільно з ГО «Золоті Роки» з самого початку були партнерами формування стратегії. А вже на сьогодні ми обговорили три питання: по-перше, малювали психологічний портрет людини поважного віку – кожен висловився, кого він вважає такою людиною і як її можна охарактеризувати.
  • Основні акценти?
  • Це – люди-волонтери. Це люди, які, маючи досвід, хочуть ним ділитися. Я не почула, щоб хтось казав – «ми недолюблені»! Тому далі ми з’ясовували, що є найнекомфортніше у Львові для таких людей, а з чим у нас все добре.
  • О, це цікаво почути усім! Що з позитивного назвали?
  • Вони почуваються вільними в слові і думці, можуть вголос висловлювати те, що їм подобається чи не подобається. Мають більше вільного часу, який можуть використовувати на те, на що його бракувало раніше. Можуть розвиватись, адже місто дає можливості – заходи, гуртки – було б бажання. Можуть ставати членами громадських організацій і допомагати іншим. Ми разом визначили, що їхній час – це соціальна валюта. Нею в достатку володіють люди поважного віку. І це та цінність, яку може використовувати громада, як ресурс, яким можна управляти. І вони готові платити цим часом для того, щоб приносити користь. Але для цього потрібна стратегія і комфортні умови, це зрозуміло.
  • А щодо негативу і незручностей?
  • Медицина. Доступність послуг і високі ціни на ліки. Довгі черги на прийом до лікаря. Також особливий негатив у людей поважного віку викликає громадський транспорт. Не лише якість чи кількість, а байдужість і грубість водіїв та інших пасажирів. Виокремили тему транспортного сполучення з Підголосківським цвинтарем і Сихівським цвинтарем. Про це не думають, але це саме ті місця, де пенсіонери, як сумно це б не звучало, проводять багато свого часу. І для них це вдвічі боляче, бо вони розуміють: якщо це питання не буде вирішено, то і до них на могили не будуть їздити!
  • Я б ніколи про це не подумала, якби не ваші стратегічні зустрічі!
  • Так. У стратегії Львів-2020 міського голови та «Об’єднання «Самопоміч» закладена програма, яка відповідає баченню цих людей. Місця, клуби, де люди можуть зустрітися, поспілкуватися, подивитись кіно тощо. Ми проговорили багато речей. Вже прийняли рішення, що День людини похилого віку (1 жовтня, – прим.ред.) потрібно змінити на Місяць людей поважного віку. Бізнес на це реагує добре, адже у нас є чимало бізнесменів пенсійного віку, які готові поділитися досвідом і переконанням: цей вік – прекрасний для прийняття мудрих рішень. Також ми хочемо перейняти досвід Німеччини: надати пенсіонерам можливість відвідувати найкращі спортивні заклади за бюджетні кошти міста. Це не буде коштувати громаді більше, ніж лікування і утримування хворої людини.
  • Цікаво, пенсіонери не лише скаржаться, а й самі пропонують рішення!
  • Так, ми маємо дуже багато інформації до опрацювання. Але стратегія 2019 року буде написана не лише фахівцями – соціальними працівниками, а лише разом з людьми пенсійного віку. Що важливо – усі ми, так чи інакше, прямуємо до пенсійного віку. Я хочу, щоб нова стратегія була довготривалою і заспокоювала наші тривоги щодо майбутнього. Коли мені виповниться 60 чи 65 – мої потреби будуть задоволені. Я розумію, що світ змінюється, але є засадничі речі.
  • Львів – місто дружнє до дитини. Львів – молодіжна столиця України. Як звучатиме тепер нова позиція?
  • Львів – місто, яке поважає і толерує людей поважного віку. Наприкінці грудня я зможу офіційно запрезентувати все викладене на папері.

Марта Більська

Comments are closed.