Знову стати учнями: як люди поважного віку навчаються комп’ютерної грамотності

Більшість з нас сьогодні впевнено скаже, що не уявляє свого життя без гаджета й інтернету. Так, бо настільки ж зручно, не виходячи з дому, робити покупки, працювати з будь-якої точки світу, спілкуватися з людьми, які далеко за межами країни. Важко в це повірити іноді представникам старшого покоління. Хоча навички комп’ютерної грамотності, погодьтеся, потрібні всім без виключення.

«Об’єднання «Самопоміч» уже протягом кількох років пропонує львів’янам корисний та активний відпочинок. Серед проектів для людей похилого віку є і оздоровча гімнастика, і танці, а ще комп’ютерні курси. Загалом широкий спектр різнопланових занять, які допомагають залишатися здоровими, розвиватися й давати фору молодим. Адже вихід на пенсію не означає, що найближчі роки треба просидіти на дивані біля телевізора. Навпаки, життя може заграти новими барвами: це старт для того, аби займатися тим, до чого не доходили руки раніше. Плавання, заняття гімнастикою, вивчення іноземних мов, освоєння комп’ютера тощо. Ось тільки мінімум, який під силу практично кожному пенсіонеру.

З приводу комп’ютерної грамотності для літніх людей ми розпитали у викладачки курсів Галини Боршовської: як проходить процес навчання, з чим виникає найбільше труднощів та як, урешті, ставляться до таких занять учні, які знову опинилися за партою. Адже для них комп’ютер відкриває масу можливостей і може стати незамінним помічником у повсякденному житті.

Як давно існують комп’ютерні курси та скільки часу триває навчання для однієї групи?

Уже понад сім років львів’яни поважного віку мають змогу освоїти комп’ютер. Кожна група займається в середньому по 2 місяці, тобто загалом проводимо 16 занять.

Зрозуміло, що працювати з маленькими дітьми, з підлітками чи навіть  молоддю – це справа складна, але доволі звична для педагога. А от навчальний процес з людьми поважного віку, як він відрізняється від інших?

Насправді, така співпраця приносить задоволення. А, як мені здається, це вагомий показник того, що ми все робимо правильно. Хоча навчати старших – справа одна з найвідповідальніших. Люди приходять дуже наполегливі. У них є мета – засвоїти якомога більше знань про комп’ютер, от вони до неї і йдуть. Нехай це відбувається не так швидко, як в інших поколінь, але є добрі результати.

З чим найважче бабцям та дідусям працювати, коли мова йде про комп’ютер? Які функції швидко засвоюють, а які не дуже?

Найважче – це не те, щоби щось не засвоїти. Їм найважче боротися зі страхом. Дуже часто, особливо на початку курсів, учні мають боязнь того, що їм не вийде або вони щось не те натиснуть, або ще гірше, зламають. Саме це найскладніше, що важко перебороти.

Коли проходить цей бар’єр роботи з комп’ютером?

Уже за два-три заняття вони починають відчувати себе набагато впевненішими. Виконують завдання, пробують усе, що необхідно. Так поступово страх повністю відходить.   

А як сприймають успіхи?

Як тільки їм починає щось виходити, то, відповідно, одразу і з’являється бажання освоювати всі інші теми далі. Ніби своєрідний азарт. Тоді вони часто позаурочно працюють за комп’ютерами вдома або приходять в бібліотеку, практикують. Як мені здається, це мотивація для кожного: коли маємо позитивні результати праці, тоді й бажання примножується робити все більше й краще.

З чого порадите починати роботу з вивчення комп’ютера? Що входить у вашу навчальну програму?

Для початку, якщо йдеться про літніх людей, то треба їм розказати і показати, що таке мишка/клавіатура, їхні функції тощо. Як вмикати та вимикати комп’ютер – це ази. Ми все, до речі, записуємо в зошити, кожну тему послідовно, кожен зроблений крок. Пізніше можна переходити до створення папок, вивчення Word. А після цього – Інтернет. Два з половиною тижні приблизно ми навчаємося без інтернету, створюємо документи, зберігаємо їх, видаляємо, набираємо тексти. Таким чином уже при користуванні тим же скайпом їм набагато легше.   

За чим звертаються найчастіше, чого найбільше прагнуть навчитися?

Найчастіше питання, то, звісно, про соціальні мережі. Скайп, наприклад. Вони б хотіли вже з першого уроку там реєструватися, аби виходити на зв’язок з рідними та близькими. Однак, всі ми добре розуміємо, що це неможливо відразу. Без елементарного знання клавіатури, мишки, вміння набирати текст – не напишемо й повідомлення в скайпі та не надішлемо його.

Якими учнями є літні люди?

Вони – дуже відповідальні, наполегливі. Не просто приходять посидіти, послухати, а мають важливу ціль, якої хочуть досягти. Тому, дійсно, багато сил в це навчання вкладають. Наскільки приємно, коли через деякий час, старші учні телефонують, дякують за те, чому навчилися. Позитивна динаміка є, і вона не може не тішити.

Опанувати комп’ютер ніколи не пізно. Це під силу кожному, незважаючи на вік чи інші фактори. Літнім людям не варто боятися змін чи приходу нових технологій. Навпаки, ці сервіси якраз створюють для того, аби кожному полегшити життя, і навіть на пенсії не полишати особистий розвиток. А коли загартовуватися й інтелектуально, і фізично, то можна залишатися здоровими та прогресивно мислячими завжди.

Тож, якщо Ви (Ваші близькі літнього віку) хочете отримати базові знання, вміння та навички з комп’ютерної грамотності, шукайте адресу на карті  http://lviv.samopomich.ua/komp-kursy/ та реєструйтеся за телефоном гарячої лінії «Об’єднання «Самопоміч»: (032) 297-1000 або 067 360 06 90.

Comments are closed.